НАЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ІНДИВІДУАЦІЇ В РОМАНІ МАРІЇ МАТІОС «ЧЕРЕВИЧКИ БОЖОЇ МАТЕРІ»

Анотація

У статті представлено дослідження літературної інтерпретації психологічної концепції індивідуації, запропонованої К. Ґ. Юнгом. Цей процес передбачає наявність певних етапів формування та подальших змін структурних субстанцій психіки (трансформація архетипів індивідуального несвідомого та інтеграція колективного). У романі Марії Матіос «Черевички Божої Матері» яскраво представлено один з етапів розвитку особистості на прикладі Іванки Борсук, яка переживає активне дорослішання в підлітковому віці. Позаяк через індивідуаційні процеси проходить кожна особистість, це знайшло відображення в численних міфах та інших фольклорних творах, що дозволяє провести паралель між змальованою у романі мандрівкою дівчинки крізь нічний ліс, що супроводжується спогадами про різні фрагменти життя, та подальшими сюжетними перипетіями зі «шляхом героя», проаналізованим Дж. Кемпбеллом. За К. Ґ. Юнгом, зазначений «шлях» також ілюструє трансформації лібідо як життєвої енергії. Це спонукає до аналізу зображеної Марією Матіос моделі індивідуації в контексті світової культури та репрезентації загальнолюдських архетипів з урахуванням національного колориту. Практична частина дослідження передбачає аналіз твору на сюжетно-фабульному рівні та виявлення авторських художніх прийомів та засобів, які ілюструють національну модель індивідуації в «Черевичках Божої Матері», що підкреслює психологізм як якісну характеристику творчості Марії Матіос, а також унаочнює архетипне мислення письменниці, що дає можливості до унікальної репрезентації загальнокультурних патернів та індивідуальних психічних феноменів на тлі української історії. На матеріалі роману окреслено один з етапів розвитку психіки головної героїні Іванки, коли відбувається становлення Его, що відповідає міфічному «шляху героя»; виокремлення Тіні та формування Персони, відображенні крізь призму внутрішніх переживань дівчинки та прийом художнього паралелізму; активізація Анімуса через взаємодію з чоловічими персонажами. Також окреслено зміни в інтеграції архетипів колективного несвідомого: перехід від домінування архетипу Дитини до іпмлементації архетипу Великої Матері.