ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА – ОЛЕНА ВІТЕР: БІОГРАФІЧНА ТА ПСИХОАВТОБІОГРАФІЧНА ІСТОРІЯ

Анотація

Особистість письменника – основна категорія психопоетики, яка сприяє осмисленню психосвіту автора, тобто його буття та художньої творчості. Поняття психосвіт корелює із поняттям мегатексту як джерельної бази дослідження: мемуарами в найширшому розумінні та художніми творами. Незважаючи на значну кількість праць, присвячених аналізові біографії та психобіографії Тодося Осьмачки, про епізод зустрічі письменника з ігуменею Якторівського жіночого монастиря Оленою Вітер відомо небагато. Ґрунтовне дослідження цієї ситуації дає змогу простежити вияви захисних механізмів психіки письменника та розкрити окремі смисли художнього. У процесі аналізу з’ясовано, що під час несподіваного знайомства зі «святою особою» у поведінці письменника простежуються захисні механізми витіснення неприємних почуттів та емоцій у підсвідоме та регресії – повернення до інфантильних особистісних реакцій з метою зменшити тривогу. Виокремлюємо також захисний механізм проєкції, адже письменник не тільки переносить на ігуменю власне почуття вищості, а й витіснені інтимні бажання. Підтвердження цих міркувань знаходимо в психоавтобіографічній повісті «Старший боярин», написання якої автор завершив через два роки після зустрічі з Оленою Вітер. За З. Фройдом, перетворення сексуальної енергії на духовно-творчу є виявом захисного механізму сублімації. На основі дослідження знайомства Тодося Осьмачки із сестрою Йосифою було з’ясовано, що в психосвіті митця простежуються чотири із десяти виокремлених у психоаналізі (З. Фройд, А. Фройд) захисних механізмів психіки. Це ще раз демонструє складність психосвіту письменника і дає змогу розшифрувати творчі інтенції автора.