МЕТАПОЕТИЧНЕ САМОКОПАННЯ ПІД МУЗИКУ: МЕТАТЕКСТУАЛЬНА ПАРАДОКСАЛЬНІСТЬ І ВІДПОВІДНІСТЬ ПОЕЗІЇ ШЕЙМАСА ГІНІ ТА ТЕДА Г’ЮЗА (НА МАТЕРІАЛІ ВІРШІВ «КОПАННЯ», «ЛИСМИСЛ» І «ТВІР 131 ДО-ДІЄЗ МІНОР»)

Анотація

У статті розглядаються поетичні та поетологічні закономірності метатекстуальної основи твору як способу авторської рефлексії, коли текст звертається до авторського слова про нього для встановлення самоідентичності як категорії пізнання. Шляхи від ідеалістичної теорії до емпіричної практики та від креативної автентичності до формалізованої академічності як передумови методу визначають засади складної світоглядної ґенези у метапоетичній творчості Шеймаса Гіні та Теда Г’юза, представників нової генерації англомовної постмодерністичної традиції. Подані автором переклади віршів «Копання», «Лисмисл» і «Твір 131 до-дієз мінор» і їх інтроспективний аналіз пропонують поглянути на метатекстуальність крізь історико- культурологічну призму інтермедіальності, зокрема у музичній і кінематографічній перспективі, що позиціонують поетів як медіумів, наділених здатністю трансформувати індивідуальний самоаналіз у колективну енергію, а лінгво-антропологічні артефакти – в універсальні архетипи. Стаття набуває форми імпліцитного полілогу між поетами та світом метаморфоз, зображально-виражальних складників постмодерністичного метанаративу, який переосмислює функцію і силу поетичного слова як частини культу, ритуалізованого корінною англосаксонською та кельтською неоязичницькою традицією на рівні ініціації, що шляхом виснаження медіумічного каналу гарантує відновлення першоджерела. Поезія Гіні та Г’юза постає парадоксальною антитезою постструктуралістському прагматизму мовної гри, натомість тяжіє до відновлення соціокультурної парадигми антропологічно-герменевтичного універсалізму та діалектизму попри їх ідеалістично сумнівний релятивізм. Стаття зорієнтована на дискусійний аспект канонічності чи пропозиційності авторського стилю та власне смислотворення, що зумовлені комплексним трансперсональним підходом до автобіографічної проблематики та критичної риторики мистецтва.