ПАРАЛІНГВАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ У РЕАЛІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНИХ ІНТЕНЦІЙ БОРИСА ДЖОНСОНА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-206-24Ключові слова:
паралінгвістика, невербальна комунікація, комунікативна інтенція, паралінгвістичні засобиАнотація
У статті проаналізовано паралінгвістичні засоби комунікації, які є важливими складниками ефективного спілкування та сприяють реалізації комунікативних інтенцій Бориса Джонсона. Особлива увага приділяється вивченню міміки, жестів, тону голосу та інших невербальних елементів, які допомагають виражати почуття, емоції та інші аспекти стану мовця у вербальній взаємодії. Проведений аналіз англомовного відеоінтерв’ю дозволяє стверджувати, що невербальні засоби сприяють формуванню повноцінного мовного висловлення та підсиленню комунікативного впливу мовця на його авдиторію. Висвітлено практичні аспекти застосування цих засобів у діалогічній взаємодії у форматі відеоінтерв’ю, виявлено вплив паралінгвістичних засобів на якість мовного висловлення та взаєморозуміння між співрозмовниками. З’ясовано, що Борис Джонсон реалізує різні види комунікативних інтенцій у діалозі з ведучою, а саме: а) комунікативні інтенції розповідності; б) комунікативні інтенції спонукального характеру; в) комунікативні інтенції емоційного характеру, а паралінгвістичні засоби виступають інтенсифікаторами у реалізації намірів політичного діяча. Досліджено, що найчастіше Борис Джонсон використовує зміну тону, голосу та інтонації у розмові, а також активно залучає жести, посмішку та різні вирази обличчя. Невербальні засоби виконують широкий спектр функцій у комунікативних ситуаціях відеоінтерв’ю, а саме: 1) передають емоції; 2) підкреслюють конкретні слова чи фрази, що є важливими для авдиторії; 3) вказують на ставлення або позицію мовця щодо теми розмови; 4) виступають маркерами ввічливості у мові; 5) забезпечують зворотний зв’язок мовцеві.
Посилання
Акайомова А. Політична комунікація як процес взаємодії політичних суб’єктів. Політичний менеджмент. № 1. 2011. С. 87–91.
Гаркава В., Грищенко А., Денисенко Г., Зуєва М., Купрієнко А., Микитенко О., Могиліна А., Мусієнко А., Носаченко М., Преснухін Б., Соларьова Н., Чаєвська Т., Шелестюк О. Невербальні засоби комунікації як запорука успіху оратора (тези магістрантів слов’янського відділення Інституту філології). Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2014. 48 с.
Віротченко С.А. Особливості вираження негативних емоцій засобами невербальної комунікації (гендерний аспект). Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2016. Випуск 84. С. 40–44.
Габелко О.М. Невербальні засоби комунікації. Наукові записки. Серія «Філологічна». Випуск 33. 2013. С. 37–39.
Демиденко Г. Паралінгвальні фразеологізми в українській етнокультурі : монографія. 2-ге вид. Кривий Ріг : НПП АСТЕРІКС, 2016. 175 с.
Каленюк С.О. Культура мовлення та профайлінг : навчально-методичний посібник. Миколаїв-Одеса : Видавництво ТОВ «Лерадрук», 2022. 247 с.
Манакін В.М. Мова і міжкультурна комунікація : навчальний посібник для університетів. Київ : Академія, Серія «Альма-матер». 285 с.
Рибіна Н.В., Кошіль Н.Є., Гирила О.С. Особливості міжкультурної англомовної комунікації як вияву мовної компетентності. Закарпатські філологічні студії. Випуск 22. Том 2. С. 104–107.
Романцова Я.В. Паралінгвістичні засоби комунікації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». № 47. Том 2. 2021. С. 82–85.
Шабат-Савка С.Т. Категорія комунікативної інтенції в українській мові : монографія. Чернівці : «Букрек», 2014. 412 с.
Burgoon J.K., Manusov V., Guerrero L.K. Nonverbal Communication. 2nd ed. Routledge. 2021. 570 р. URL: https://doi.org/10.4324/978100309555.
CNN. Boris Johnson says Wagner’s rebellion signals Putin’s political mortality, 2023. YouTube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=0fnatggZ9Yo (Last accessed: 18.09.2023).
Matsumoto D. Culture and nonverbal behavior. / In V. Manusov & M. L. Patterson (rds.). The Sage handbook of nonverbal communication. Thousand Oaks, CA : Sage. 2006. Pp. 219–235.
Tiersma P.M. Nonverbal communication and the freedom of “speech”. Wisconsin Law Review. 1993, Vol. 6, pp. 1525–1589.