ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОГО БУТТЯ УКРАЇНЦІВ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-15Ключові слова:
Іван Нечуй-Левицький, антиколоніальна література, проза, русифікація, публіцистика.Анотація
Російська імперія, до складу якої входили українські землі, постійно ставала на заваді розвитку нашої національної культури. Метрополія доводила вищість титульної нації (росіян) через численні заборони, які особливо посилилися в кінці ХVІІІ–ХІХ століттях (руйнування Запорізької Січі, скасування козацьких полків як військових формацій, розгром Кирило-Мефодіївського братства, десятилітнє ув’язнення Тараса Шевченка, Валуєвський циркуляр, Емський указ тощо). Завданням цих заборон було русифікувати народи, які були в складі колонії, виховати імперську людину – невігласа, байдужого до свого коріння. Здолати цю національну проблему допомагала художня література. Навіть у складні часи тиску росії на Україну митцям вистачало мужності бодай на підтекстовому рівні говорити про потребу створення майбутньої держави, про таку цінність, як національна свобода. Прикладом цьому є художній і публіцистичний доробок Івана Нечуя-Левицького. Проза митця вказує на його прагнення бачити Україну незалежною. Аналіз статті «Сьогочасне літературне прямування, повістей «Кайдашева сім’я» і «Хмари» засвідчує, що письменник проблеми нереалізованості українців, відсутності національної держави пояснює агресивною політикою російської імперії щодо нашого народу. Стаття «Сьогочасне літературне прямування» підкреслює право української літератури на самостійний розвиток. Автор наголошує на давності нашого красного письменства порівняно з російським. Духовний занепад українців, розбрат, відсутність умов для реалізації повісті «Кайдашева сім’я» Іван Нечуй-Левицький пояснює довгими роками бездержавності, незнанням власної історії. У повісті «Хмари» автор змальовує два покоління української інтелігенції ХІХ століття, які не спроможні були стати на захист свого народу. Головну причину невдач національної еліти письменник бачить у політиці царської імперії, яка прагнула русифікувати українців.
Посилання
Абрамова І. Національний код героїв прози І.С. Нечуя-Левицького. Вісник Запорізького державного університету. 2004. № 2. С. 5−10.
Білецький О.І. Іван Семенович Левицький (Нечуй). Зібрання праць: у 5 т. Київ, 1965. Т. 2. С. 318–367.
Гундорова Т.І. Інтелігенція і народ в повістях Івана Франка 80-х років. Київ : НД, 1985. 142 с.
Зборовська Н. Український світ у творчості Нечуя-Левицького: гендерний підхід. Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та коледжах. 2000. № 5. С. 54–65.
Нечуй-Левицький І. Твори : у 10 т. Київ, 1965. Т. 3. С. 442–443.
Нечуй-Левицький І. Сьогочасне літературне прямування або Непотрібність великоруської літератури для України і слов’янщини. Павлоград : Народна книжка, 2010. 68 с.
Нечуй-Левицький І. Хмари. Нечуй-Левицький І. Твори : у 2-х т. Київ : Наукова думка, 1985. Т. 1. С. 101–413.
Панченко В. Дві повісті Івана Нечуя-Левицького («Хмари», «Кайдашева сім’я»). Дивослово. 2003. № 8. С. 10–15.
Поліщук Я. Шлях до асиміляції чи європейська перспектива? Публіцистика Івана Нечуя-Левицького в сучасній оцінці. URL: https://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/download/58/48/171 (дата звернення: 24.06.2023)
Приходько І. Українська ідея у творчості І. Нечуя-Левицького. Львів : Каменяр, 1998. 70 с.
Шевчук В. Про «захмарених» героїв Івана Нечуя-Левицького, а також закон про тенденцію художнього твору і його мистецьку повновартість. Нечуй-Левицький І. Хмари. Київ : Веселка, 1993. С. 5–12.
Шкунь Л. Трактування питань національної історії та культури в романах: «Чорна рада» П. Куліша та «Хмари» І. Нечуя-Левицького. URL: https://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2889&album_ id=120&category=STATJI (дата звернення: 24.06.2023).
