КОНЦЕПТИ «БАРОКО» І «ГОТИКА» В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІЙ ПРАКТИЦІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-7Ключові слова:
бароко, готика, національне, аполлонівський тип творчості, діонісійський тип творчості, есе, літературознавча концепція.Анотація
У статті розглянуто смислові коди та функціонування концептів «бароко» й «готика» в літературознавчих і культурологічних працях Євгена Маланюка. З’ясовано, як ці поняття корелюють із такими концептами його літературознавчої системи, як трагічне, героїчне, високе і низьке в стилі. Установлено смисловий зв’язок понять «бароко» і «готика» з діонісійським та аполлонівським началом творчості. Попри антитетичність цих понять у культурологічному дискурсі, у Євгена Маланюка вони описують взаємопов’язані духовні й культурні феномени та явища. Бароко дослідник інтерпретував як стильовий напрям мистецтва й літератури козацької доби. Феноменами цього часу автор уважає Києво-Могилянську академію, братства й козацьку архітектуру. Ці явища об’єднувала спільна риса: вони були паростками національної культури, були проявом пориву до самоідентичності українців, творення власного національного культурного портрета. Бароко есеїст визначає як процес становлення національної ідентичності, незавершене поривання до культурного самовизначення, пошук балансу між елітарним і демократичним. У творчості бароко виявляється в прагненні митців з’єднати героїчне і прекрасне. У стильовій манері цей феномен виявляється в діонісійському началі творчості. Готика в культурологічній концепції Євгена Маланюка – це результат національного самовизначення особистості й нації. На світоглядному й духовному рівнях готика виявляється в державницькому мисленні й інстинкті. Готика в Євгена Маланюка асоціюється з лицарством, мілітарністю, а в художній творчості – із культом героїчного і трагічного, пріоритеті розуму й волі над емоцією. Такою була творчість Юрія Клена, Олега Ольжича. У системі естетичних маркерів готичність у творчості відповідає аполлонівському типу творчості. Теорія бароко й готики Євгена Маланюка стосується понять «державництво», «державницьке мислення», «політична свідомість». Вони демонструють різні етапи прояву цією якості мислення і внутрішньої культури митця. Бароковість – це інтуїтивне, неусвідомлене, пробуджене на рівні інстинктів державництво. Готика як якість індивідуального стилю письменника тісно пов’язана з концептом «державність», «духовна суверенність», «віра», «месіанізм» і «чин».
Посилання
Вісниківство: літературна традиція та ідеї : зб. наук. пр., присвячений пам’яті Василя Іванишина. Дрогобич : Коло, 2009. 408 с.
Клочек Г. Конгеніальність шевченкіани Євгена Маланюка. Наукові записки. Серія «Філологічні науки (літературознавство)». Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. Вип. 124. С. 3–9.
Краснощок В. Літературознавчий дискурс есеїстики Євгена Маланюка : автореф. дис. … канд. філол. Наук : 10.01.01. Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2013. 20 с.
Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать : монографія. Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2001. 264 с.
Літературознавчий словник-довідник. Київ : Академія, 1997. 750 с.
Маланюк Є. Книга спостережень. Проза : у 2 т. Торонто : Гомін України, 1962. Т. 1. 527 с.
Маланюк Є. Книга спостережень. Проза : у 2 т. Торонто : Гомін України, 1966. Т. 2. 480 с.
Маланюк Є. Нотатники (1936–1968). Київ : Темпора, 2008. 335 с.
Омельчук О. Літературні ідеали українського вісниківства (1922–1939) : монографія. Київ : Смолоскип, 2011. 336 с.
Філософський енциклопедичний словник / В.І. Шинкарук (голова редколегії). Київ : Абрис, 2002. 750 с.