ІСНУЮЧІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПРОПАГАНДИ: КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗРОБЛЕННЯ ІНТЕГРАТИВНОЇ АНАЛІТИЧНОЇ МОДЕЛІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2026-218-1Ключові слова:
імпліцитна пропаганда, аналіз пропаганди, критичний дискурс-аналіз, соціокогнітивний підхід, теорія фреймів, мультимодальний дискурс-аналіз, інтегративна аналітична модельАнотація
У статті здійснено критичний аналіз основних теоретичних і методологічних підходів до дослідження пропаганди з метою оцінки їхньої здатності виявляти імпліцитну пропаганду в сучасному політичному медіадискурсі. Незважаючи на еволюцію досліджень пропаганди від класичних моделей переконання до підходів, що ґрунтуються на дискурс-аналізі, когнітивній теорії, теорії фреймів, прагматиці та мультимодальному аналізі, сучасні аналітичні традиції залишаються методологічно фрагментованими. У роботі розглянуто внесок і обмеження класичних досліджень пропаганди, семіотики, критичної лінгвістики, критичного дискурс-аналізу, соціокогнітивного підходу, теорії фреймів, прагматики, наративного аналізу та мультимодального дискурс-аналізу, з особливою увагою до їхньої здатності виявляти імпліцитні форми пропаганди. Порівняльний аналіз засвідчив, що зазначені підходи досліджують різні аналітичні рівні, зокрема лексико- граматичний, дискурсивний, когнітивний, прагматичний, наративний, фреймовий і мультимодальний, тому їх доцільно розглядати як взаємодоповнювальні. Водночас їх ізольоване застосування не дає змоги адекватно пояснити багатовимірну взаємодію мовних, дискурсивних, когнітивних та семіотичних механізмів, що лежать в основі імпліцитної пропаганди. Обґрунтовано, що головним обмеженням сучасних досліджень пропаганди є не недостатня пояснювальна здатність окремих підходів, а їхня методологічна фрагментованість. На цій основі доведено необхідність інтегративної аналітичної перспективи, яка поєднує взаємодоповнювальні аналітичні рівні в цілісну методологію дослідження імпліцитної пропаганди
Посилання
Robinson P. Expanding the Field of Political Communication: Making the Case for a Fresh Perspective Through “Propaganda Studies”. Frontiers in Communication. 2019. Vol. 4. Article 26. DOI: https://doi.org/10.3389/fcomm.2019.00026.
Huang H., Cruz N. Propaganda, Presumed Influence, and Collective Protest. Political Behavior. 2022. Vol. 44. P. 1789–1812. DOI: https://doi.org/10.1007/s11109-021-09683-0.
Till C. Propaganda through ‘reflexive control’ and the mediated construction of reality. New Media & Society. 2021. Vol. 23, No. 6. P. 1647–1663. DOI: https://doi.org/10.1177/1461444820902446.
Bakir V., Herring E., Miller D., Robinson P. Organized Persuasive Communication: A New Conceptual Framework for Research on Public Relations, Propaganda and Promotional Culture. Critical Sociology. 2019. Vol. 45, No. 3. P. 311–328. DOI: https://doi.org/10.1177/0896920518764586.
Entman R. M. Framing: Toward Clarification of a Fractured Paradigm. Journal of Communication. 1993. Vol. 43, No. 4. P. 51–58. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1460-2466.1993.tb01304.x.
van Dijk T. A. Discourse and manipulation. Discourse & Society. 2006. Vol. 17, No. 3. P. 359–383. DOI: https://doi.org/10.1177/0957926506060250.
Sperber D., Wilson D. Relevance: Communication and Cognition. 2nd ed. Oxford : Blackwell, 1995.
Klinger U., Svensson J. The end of media logics? On algorithms and agency. New Media & Society. 2018. Vol. 20, No. 12. P. 4653–4670. DOI: https://doi.org/10.1177/1461444818779750.
Bradshaw S., Howard P. N. The Global Disinformation Order: 2019 Global Inventory of Organised Social Media Manipulation. Working Paper 2019.3. Oxford : Project on Computational Propaganda, 2019. 23 p. URL: https://demtech.oii.ox.ac.uk/research/posts/the-global-disinformation-order-2019-global-inventory-oforganised-social-media-manipulation/.
Kress G., van Leeuwen T. Reading Images: The Grammar of Visual Design. 2nd ed. London : Routledge, 2006. 291 p.
Forceville C. Non-verbal and multimodal metaphor in a cognitivist framework: Agendas for research. In: Forceville C., Urios-Aparisi E., eds. Multimodal Metaphor. Berlin ; New York : De Gruyter Mouton, 2009. P. 19–44. DOI: https://doi.org/10.1515/9783110215366.1.19.
Fairclough N. Critical Discourse Analysis: The Critical Study of Language. London : Longman, 1995.
van Dijk T. A. Ideology: A Multidisciplinary Approach. London : SAGE, 1998. 384 p.
van Dijk T. A. Discourse and Knowledge: A Sociocognitive Approach. Cambridge : Cambridge University Press, 2014. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9781107775404.
Lasswell H. D. The Theory of Political Propaganda. American Political Science Review. 1927. Vol. 21, No. 3. P. 627–631. DOI: https://doi.org/10.2307/1945515.
Ellul J. Propaganda: The Formation of Men’s Attitudes. New York : Knopf, 1965.
Lasswell H. D. The Structure and Function of Communication in Society. In: Bryson L., ed. The Communication of Ideas. New York : Harper & Brothers, 1948. P. 37–51.
Jowett G. S., O’Donnell V. Propaganda & Persuasion. 7th ed. Thousand Oaks : SAGE, 2019.
Barthes R. Mythologies. Translated by Annette Lavers. New York : Hill and Wang, 1972.
Eco U. A Theory of Semiotics. Bloomington : Indiana University Press, 1976.
Fowler R., Hodge B., Kress G., Trew T. Language and Control. London : Routledge & Kegan Paul, 1979. 224 p.
Scheufele D. A. Framing as a Theory of Media Effects. Journal of Communication. 1999. Vol. 49, No. 1. P. 103–122. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1460-2466.1999.tb02784.x.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
