ЛИСТ-РЕПОРТАЖ ЯК ЖАНРОВА МОДИФІКАЦІЯ ЕПІСТОЛЯРІЮ ВІНСТОНА ЧЕРЧИЛЛЯ

Анотація

Стаття присвячена висвітленню жанрових модифікацій приватного епістолярію Вінстона Черчилля,зокрема листів – репортажів, які ввібрали в себе ознаки жанрів документалістики та. художньої літератури. Об’єктом дослідження є письменницький епістолярій, зокрема приватні кореспонденції політика й письменника В. Черчилля, що увійшли до збірки «Speaking for themselves: Personal letters between Winston and Clementine Churchill» і являють собою епістолярний діалог тривалістю понад пів століття (1908–1964). У науковій розвідці розкрито зміст понять: «художній репортаж», «епістолярій», «лист письменника» та визначено стильові особливості жанрової модифікації листа – репортажу, що являє собою жанрові зрощення (варіації) і стилістичні видозміни епістолярного тексту приватних листів видатного політичного діяча, публіциста та письменника В. Черчилля. На основі проведеного аналізу епістолярних діалогів В. Черчилля з дружиною охарактеризовано жанрові та стильові домінанти, які можуть бути ключовими чинниками для визначення жанрової модифікації листів репортажного жанру, що належить до приватного письменницького епістолярію. Результати дослідження доводять, що це, зокрема, образність, емоційність, апелювання до сфери почуттів адресата; деталізація та характеризування в приватному листі-репортажі життєвих обставин, людей, природи, предметів, увага до найменших візуальних, слухових і психологічних деталей, ефект присутності адресанта: яскраво виражена особистісна візія автора будь-якої життєвої ситуації; аналітичність: психологічний аналіз навколишнього життя, власних думок, поведінки та вчинків (інших людей), що досягається через внутрішній монолог, діалог із реципієнтом; чітка тематична композиційна структура: виділення тематичних рівнів (абзаців) і рубрикація епістолярного тексту тощо. З’ясовано, що листи письменника репортажного жанру відтворюють реальні події як приватного, так і соціального, політичного життя письменника, у властивій йому індивідуальній стильовій парадигмі, застосовуючи художні прийоми: типізації, деталізації, психологізму, символізму, досягаючи образності із превалюванням до іронічного забарвлення опису подій.