ІМАЖОНІМНА ОБ’ЄКТИВАЦІЯ ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ПРОСТОРУ ТА ЙОГО ЗОБРАЖЕННЯ В АВАНГАРДНОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

Анотація

Метою дослідження є аналіз імажонімів як засобу розкриття взаємовідношення простору з його зображенням у живописних і графічних творах українського авангарду ХХ століття. Наголошено на тому, що поєднання абстрактності образу й конкретності назви твору сприяє концептуалізації зображуваного простору. Здійснено групування назв живописних і графічних творів задля аналізування їхнього семантичного навантаження. У статті застосований метод контекстуально-інтерпретаційного аналізу для актуалізації ролі імажонімів із локативною семантикою як лінгвокультурних одиниць. Дескриптивний метод використаний для опису складників лінгвокогнітивної категорії простору, наявних у назвах мистецьких творів. Лінгвостатистичний метод полягає у фіксуванні кількості імажонімів, скласифікованих за вміщеними в них локативними компонентами «територія», «протяжність», «ділянка», «поверхня», «місце», «вимір» тощо. Групування імажонімів здійснено з огляду на уявлення про категорію простору як про сукупність трьох систем: 1) території з матеріальними об’єктами без чітких матеріальних кордонів; 2) вмістилища, замкненого простору, обмеженого діяльністю людини, природою; 3) території без обмежень, пізнання якої неможливе в перцептивний спосіб. Імажоніми згруповано за принципом функціонально-семантичної подібності на основі сегментації зображуваної дійсності. Передача об’єктивації взаємовідношення простору з його репрезентацією в авангардному образотворчому мистецтві реалізована через парадигму лексем із локативним значенням, вміщених в імажонімах. Багаторівневістю структури концепту «простір» («тривимірна протяжність», «площа», «протяжність у довжину», «міра», «ділянка земної поверхні», «поверхня чогось») детермінована наявність варіантів поєднання локативних лексем у досліджуваних імажонімах. Доведено, що зв’язок семантики імажонімів із універсальними концептами, як-от концепт «простір», позиціонує українську імажонімію як сукупність одиниць, ментально належну одночасно й до мови, й до мистецтва.