ФЕМІНІСТИЧНА ОПТИКА НАТАЛІЇ КОБРИНСЬКОЇ: ВІД ТЕКСТУ ДО ГРОМАДСЬКОЇ ДІЇ

Анотація

Статтю присвячено комплексному літературознавчому аналізу творчої спадщини Н. Кобринської – знакової постаті українського письменства, громадсько-культурної діячки та однієї з фундаторок раннього українського феміністичного дискурсу кінця ХІХ – початку ХХ століття. У розвідці простежено основні вектори становлення її ідіостилю в контексті соціокультурних трансформацій доби національного відродження, актуалізації жіночого питання та боротьби за гендерну рівність. У процесі аналізу творів різних етапів творчості (від ранніх текстів, у яких репрезентовано конфлікт поколінь і соціальну проблематику, до пізніших, позначених антивоєнною тематикою) акцентовано на художній репрезентації опору патріархальним наративам, глибинній психологізації образів та вербалізації прагнення персонажів до свободи й емансипації. Обґрунтовано, що важливою домінантою ідіостилю Н. Кобринської постає символіка природних образів, яка виконує функцію семіотичного коду для розкриття внутрішнього світу персонажів і концептуалізації філософських смислів тексту. Окрему увагу зосереджено на її внеску в формування українського феміністичного дискурсу, зокрема через літературну та організаційну діяльність, що знайшла вияв у співучасті в створенні жіночого альманаху «Перший вінок» (1887) – програмного тексту жіночого руху в Україні. Визначено соціокультурні чинники формування її ідіостилю, а також окреслено роль письменниці у моделюванні національної ідентичності та репрезентації жіночого суб’єкта в українській літературі означеної доби. Залучення сучасних гендерних студій дозволяє актуалізувати рецепцію творчості Н. Кобринської в ширшому – українському та європейському – культурному контексті, увиразнюючи її статус як культурного маркера епохи. Узагальнено, що ідіостиль письменниці характеризується синкретизмом соціально-аналітичного дискурсу, феміністичної риторики, елементів символістської поетики та поглибленої психологізації, що дає підстави розглядати її творчість як репрезентативне явище українського модерного літературного процесу.