РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ПРОКРАСТИНАЦІЯ» В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ ПІДЛІТКІВ В Р ЕСПУБЛІЦІ КОРЕЯ

Анотація

У представленій статті здійснюється комплексний аналіз концепту «прокрастинація» в межах мовної картини світу південнокорейських підлітків. Актуальність дослідження зумовлена тим, що складні умови сучасного світу вимагають від молоді високих рівнів самоорганізації, мобільності та внутрішньої мотивації. Водночас у підлітковому віці дедалі частіше спостерігається неорганізованість, негативні емоції, синдром відкладеного життя, навчена безпорадність та прокрастинація. Прокрастинація розглядається не як звичайна лінь, яка полягає в небажанні діяти, і не як релаксація, що допомагає відновити енергетичні ресурси. Натомість, це складний психологічний феномен, що полягає у свідомому відкладанні суб'єктом намічених дій, не дивлячись на те, що це спричинить певні проблеми. У контексті надзвичайно конкурентного освітнього середовища Республіки Корея – підлітки постійно стикаються зі стресом та перевантаженням, що ускладнює їхню здатність зосереджуватися на завданнях і провокує відкладання їх на потім. Дослідження фокусується на лінгвокультурних особливостях вербалізації цього явища, виявляючи, як корейська мова відображає теорії саморегуляції, уникнення та мотивації. Згідно з теорією уникнення, прокрастинація виникає як спосіб уникнути негативних емоцій (страху невдачі, нудьги, тривоги), пов'язаних із виконанням складних завдань. У статті досліджується, якими лексичними одиницями південнокорейські підлітки позначають п'ять основних типів прокрастинаторів: перфекціоністів, відкладачів, неорганізованих осіб, людей, що легко відволікаються, та немотивованих. Результати аналізу мовних даних показують, що в короткостроковій перспективі лексика підлітків відображає полегшення від уникнення неприємних емоцій. Проте в довгостроковій перспективі семантика висловлювань зміщується в бік опису накопичення проблем, гальмування особистісного розвитку, стресу та навіть симптомів депресії. З'ясовано, що південнокорейські підлітки часто використовують специфічний сленг для опису відчуття марності зусиль, зниження самооцінки та тривоги перед іспитами. Робота має теоретико-прикладний характер і відкриває нові перспективи для психолінгвістичного вивчення проблем особистісного розвитку в крос-культурному аспекті.