СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СИМВОЛІКИ В ПРОЗОВІЙ ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРКИ

Анотація

У статті здійснено комплексний семантико-стилістичний аналіз християнської символіки у прозовій твор- чості Василя Барки як одного з ключових компонентів його художнього мислення та світоглядної системи. Святе Письмо та християнська мораль розглядаються як фундаментальні джерела формування авторської картини світу, що визначають ідейну спрямованість, образну структуру та смислову організацію художніх текстів письменника. У центрі уваги – символи Голгофи, Розп’яття, чаші, храму, раю, числа три, а також мотиви хресного шляху, страждання, спокути й духовного відродження, репрезентовані в романах «Жовтий князь», «Рай», «Спокутник і ключі землі». Доведено, що християнські символи у прозі Барки виконують не лише естетичну чи композиційну функ- цію, а є повноцінними смислотворчими константами, які поєднують біблійну традицію, екзистенційну про- блематику та національно-культурний досвід українського народу. Особливу увагу приділено осмисленню Голгофи та Розп’яття як універсальних архетипів, що в авторській інтерпретації набувають багатовимірного значення – особистісного, колективного й метафізичного, пов’язаного з трагедією Голодомору та моральним випробуванням нації. Проаналізовано трансформацію сакральних образів у контексті тоталітарної реальності, зокрема мотиви осквернення храму, знецінення святинь, руйнування духовних основ суспільства. Обґрунтовано, що сим- воліка Святих Тайн і християнських архетипів у творах Барки спрямована на утвердження морально-етич- ного канону, ідеї покаяння, жертовності та відповідальності людини за власний духовний вибір. Зроблено висновок, що християнська символіка є визначальним елементом художньої системи Василя Барки, засобом вираження його антропоцентричної концепції та духовного бачення історії й буття.