КОМПОЗИТИ З ПРЕФІКСАМИ ἐξ- І ἀπο- У ДІЄСЛІВНІЙ СИСТЕМІ ТВОРУ «КНИГА ПРЕМУДРОСТІ ІСУСА, СИНА СИРАХА»: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА ТА СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Анотація

Стаття присвячена аналізу структурно-семантичних та синтаксичних особливостей префіксів ἐξ- і ἀπο- у творі «Книга Премудрості Ісуса, Сина Сираха». Більшість дієслів, приєднуючи префікси, формує композити, які зберігають основне значення, але водночас отримують додаткові семантичні відтінки. Значення префіксів реалізуються переважно у поєднанні з динамічними дієсловами: ἀπο- вказує на рух від чогось, віддалення з поверхні або віддалене розташування, префікс ἐξ-, приєднуючись до дієслів руху та фізичної дії, позначає рух зсередини, віддалення. У проаналізованому тексті семантична роль префіксів істотно зменшилася: ἀπο- та ἐξ- часто виконували лише словотвірну функцію, надаючи слову виразнішої форми й підсилюючи його значення. Нерідко додавання префікса зумовлювало появу нової семантики та сприяло вживанню дієслів у переносному значенні. Дослідження лексичної сполучуваності дієслів з префіксами ἐξ- і ἀπο- засвідчило, що більшості з них властиве її звуження. Це пояснюється тим, що префікси змінюють значення непохідних дієслів відповідно до властивих їм обставинних відтінків, надаючи утвореним формам конкретнішої семантики. Дієслівні композити становлять важливу складову стилістичного інструментарію тексту твору «Книга Премудрості» і виступають у порівняннях, антитезах, метафорах. Аналіз синтаксичної сполучуваності дієслів з префіксами ἀπο- та ἐξ- засвідчив, що в ролі правобічних валентних позицій при таких композитах зазвичай виступають об’єктні й локативні актанти. Додавання префіксів до основ неперехідних дієслів робить їх морфологічно та синтаксично перехідними; приєднуючись до основ перехідних дієслів, вони не змінюють морфологічних характеристик, проте модифікують їхню валентну структуру. Серед морфолого-синтаксичних засобів вираження об’єктної валентності найчастіше використовуються аккузатив або прийменникові конструкції. Більшість предикатів з префіксами ἀπο- і ἐξ-, які позначають рух чи дію, спрямовану від об’єкта поєднується додатками з однойменними прийменниками з семантикою віддалення або руху від чогось – ἐξ, ἀπὸ. Свідченням ослаблення семантики префіксів у тексті є вживання поліпрефіксальних композитів, а також паралельне функціонування дієслів з одним і двома префіксами.