TYPOLOGY OF DEIXIS IN UKRAINIAN EPISTOLARY TEXTS

Authors

DOI:

https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-22

Keywords:

deixis, epistolary discourse, personal (role) deixis, spatial deixis, temporal deixis, spatio-temporal deixis.

Abstract

In the proposed study the attempt to establish the typology of deixis in epistolary discourse was made. The study of deixis as a category of communicative linguistics and pragmatics ensures the finding of its functions in the organization of the speech interaction of communicators, which consist in the coordination of personal, spatial, temporal, etc. characteristics of the components of the language process. Deixis in epistolary texts is entered through universal categories – a sender and an addressee (a speaker, an addressee), space, time. Within the proposed study, the following types of epistolary deixis are characterized: personal (role), spatial, temporal, and spatio-temporal. Personal deixis in correspondence is an indication of a sender and an addressee that are direct participants in communication, as well as persons who do not participate but are mentioned in the statement. Spatial deixis indicates the location of the sender, the addressee, and other persons or objects that interact in the speech process or are discussed in the letter. This type of deixis is considered based on the localization of the event in space, the indication of its reference point in the spatial context and the place of the observer who has a certain position in space. Temporal deixis indicates the chronological orientations of the components of communication, in particular, it refers to the time of speech, the time of the event, and the point of readout. The analysis of the epistolary discourse proves the opinion that temporal and spatial deixis closely interact in one context, which is reflected in the coordination of deictic signs used by the author. The close relationship of deictic units to denote space and time made it possible to distinguish another type of deixis – spatio-temporal. The corpus of deictic signs of the analyzed epistolary is formed by units with indicative semantics, and the leading place belongs to separate categories of pronouns (personal, indicative, indefinite), pronominal adverbs of place (spatial deixis) and time (temporal deixis). In addition, the deictic field of the letter can be expanded due to adjectives with temporal semantics, verbs with the meaning of movement, prepositions of spatiality. Deictic units are pragmatically marked, i.e. related to language situation, communicative intention, etc.

References

Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики : підручник. Київ: ВЦ «Академія», 2011. 304 с.

Білецька Т. О. Актуалізація категорії дейксису у гіпертексті (на матеріалі текстів-описів товарів комерційних Інтернет-сайтів) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2018. 19 с.

Ващинська Я. Б. Підходи до трактування поняття «дейксис»: загальна характеристика та специфіка. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Перекладознавство та міжкультурна комунікація». 2018. Вип. 2. С. 20–24. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvxdupmk_2018_2_5 (дата звернення: 09.05.2023).

Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки). Слово і Час. 2018. № 7. С. 90–100.

Гуменюк Н. Г. Категорія дейксису в англійській мові: універсальний дейксис. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки: Філологічні науки. Мовознавство. 2012. № 6. С. 24–26. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvvnuflm_2012_6_7 (дата звернення: 19.06.2023).

Даркевич О. В. Проблеми теорії дейксису. Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. 2007. № 4 : Філологічні науки. С. 83–87. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/ 123456789/719/1/Deixis.doc (дата звернення: 19.06.2023).

Епістолярний діалог Володимира Винниченка з Розалією Ліфшиць (1911–1918). Слово і Час. 2008. №7. С. 60–66.

Епістолярний діалог Володимира Винниченка з Розалією Ліфшиць (1911–1918). Слово і Час. 2008. № 8. С. 88–98.

Епістолярний діалог Володимира Винниченка з Розалією Ліфшиць (1911–1918). Слово і Час. 2010. № 2. С. 96–101.

Залєснова О. В. Дейксис як категорія мовної комунікації. Проблеми семантики слова, речення та тексту. 2013. Вип. 30. С. 64-69. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pssrtt_2013_30_13 (дата звернення: 12.06.2023).

Івасишин М. Р. Функціонування дейктичних операторів у візуально-графічному тексті (на матеріалі англійської мови). Львівський філологічний часопис. 2017. № 3. С. 109–113.

Костенко Г. М. Своєрідність вираження дейксису у науково-технічному тексті. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологія». 2021. Вип. 11(79). С. 75–79. URL: https://journals.oa.edu.ua/Philology/ article/download/3296/3000/5971 (дата звернення: 15.06.2023).

Павлик Н. В. Часопростір епістолярного дискурсу. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія» : збірник наукових праць. 2023. Випуск 59 : Т. 3. С. 12–15. URL: http://vestnik-philology.mgu.od.ua/archive/v59/part_3 /3.pdf (дата звернення: 09.05.2023).

Тараненко К. В. Прагматика антонімії дейксису. Наукові праці. Серія «Філологія. Мовознавство» : науково-методичний журнал. 2015. Вип. 243. Т. 255. С. 88–91.

Bühler K. Sprachtheorie: Die Darstellungsfunktion der Sprache. Stuttgart: G. Fischer, 1965. 434 р. URL: https://pure.mpg.de/rest/items/item_2305592_5/ component/file_2309580/content (дата звернення: 09.05.2023).

Published

2023-09-07

How to Cite

Pavlyk, N. (2023). TYPOLOGY OF DEIXIS IN UKRAINIAN EPISTOLARY TEXTS. Наукові записки. Серія: Філологічні науки, (205), 154–159. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-22