ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМУ МЕДІАДИСКУРСІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню запозичень з української мови в німецьку шляхом їх функціонування в медійному дискурсі. Помічено, що на сьогодні є декілька шляхів запозичення з української мови: через медіадискурс, адаптаційні процеси українських біженців до соціального середовища Німеччини; освітні ініціативи: проєкт запровадження української мови як другої іноземної мови, культурні заходи, українську діаспору тощо. Водночас українська мова має потенціал засобу контрпропаганди російським наративам та спротиву в гібридній війні рф з Європою. На основі проаналізованих німецьких медіа шляхом контент-аналізу в різних рубриках виявлено матеріали із запозиченнями з української мови. Контент не тільки демонструє використання запозичень, а і вписує їх у контекст подій, насамперед російсько-української війни, і відображає суспільно-політичні та культурні процеси в Україні. Також лексико-семантичні особливості й транскодування (фонетичні особливості) запозичень засвідчують тенденцію домінування українського наративу, динаміку його формування в німецькому медіадискурсі, зокрема й через ендонімічні топоніми. Встановлено, що інтеграції запозичень сприяють якісні медіа, які інтенсивно використовують без перекладу і адаптації політичну, військову українську лексику після повномасштабного вторгнення рф в Україну, а запозичення, котрі відображають культурні та етнографічні реалії, динамічно використовуються після 2025 року. Натомість таблоїдні медіа не використовують запозичення зі сфери української політики і тільки з 2025 року – лексеми для культурної презентації України. Виділені запозичення систематизовано за семантико-тематичним принципом та визначено їхні функції