НОРМИ ПЕРЕКЛАДУ ТА НОРМИ РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУ: ТОЧКИ ПЕРЕТИНУ

Анотація

У статті досліджено точки перетину норм перекладу та норм редагування тексту, що формуються в сучасному українському й зарубіжному перекладознавстві. Акцент зроблено на потребі уніфікованих стандартів перекладу текстів різних жанрів і стилів та чітких критеріїв оцінювання якості перекладу й редагування. Актуальність проблеми зумовлена зростанням обсягів перекладу, активним використанням комп’ютерних програм, машинного перекладу та технологій постредагування. Узагальнено підходи Ґ. Турі, К. Райс, Г. Фермеєра, Ю. Гаус та Е. Честермена, які трактують норми перекладу через лінгвістичні, функціональні, прагматичні, етичні й соціокультурні чинники. Проаналізовано українські дослідження, присвячені нормам редагування перекладених текстів, зокрема лінгвістичним, композиційним, логічним, психолінгвістичним, видавничим та етичним вимогам. Розглянуто моделі критичного та зіставного аналізу перекладу, спрямовані на визначення еквівалентності, жанрово-стилістичної відповідності та прагматичної адекватності. Окрему увагу приділено машинному перекладу, автоматизованим системам контролю якості та процесам постредагування, що істотно змінюють перекладацьку практику. Підкреслено обмеження машинного перекладу для художніх і публіцистичних текстів і необхідність різних підходів до оцінки перекладу людиною та машиною. У висновках сказано, що норми перекладу й редагування мають чимало спільних рис, адже обидва процеси спрямовані на забезпечення еквівалентності, цілісності, стилістичної точності та комунікативної ефективності. Водночас українські дослідники зосереджують увагу здебільшого на лінгвістичних аспектах, тоді як зарубіжні більше враховують етичні, соціокультурні аспекти й чинник цільової аудиторії.