ФРАГМЕНТАРНІСТЬ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ТА СИНТАКСИЧНІ ІННОВАЦІЇ: ПАРЦЕЛЯЦІЯ В ПОЕЗІЇ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню синтаксичних інновацій, зокрема парцеляції, у сучасному поетичному дискурсі, розкриваючи її роль у творенні експресивності, ритмічної напруги та відображенні фрагментарного світосприйняття. Актуальність роботи зумовлена необхідністю поглибленого вивчення динамічних аспектів мови, її здатності відтворювати складні когнітивні процеси та естетичні пошуки митців.У дослідженні розглянуто теоретичні засади функціонування парцеляції, спираючись на праці провідних мовознавців. Зокрема, підкреслюється, що парцельовані конструкції репрезентують спосіб відображення фрагментарного світосприйняття, типового для екзистенційної поезії, що засвідчує тісний зв’язок синтаксичної форми з глибинними філософськими та психологічними аспектами. Висвітлено, що парцеляція є потужним інструментом актуалізації інформації, сприяючи акцентуванню певного фрагмента повідомлення та інтенсифікації значення неядерних компонентів, що розширює інформаційну насиченість речення. Показано, що приєднувальні конструкції, споріднені з парцеляцією за функцією актуалізації, використовуються для досягнення ефекту послідовного, лінійного нанизування й забезпечення поєднання структурно автономних величин, що сприяє створенню багатошарових та інтенсивно насичених смислових структур.Особлива увага приділяється внеску мовознавців, які розмежували парцеляцію та приєднування як різні, але взаємодоповнюючі синтаксичні явища. Підкреслюється, що, хоча парцеляція порушує синтаксичну цілісність заради експресії та драматизму, приєднувальні конструкції допомагають розгортати думку, уточнювати та деталізувати її, формуючи поліаспектну, багаторівневу інформаційну структуру висловлення. Це дозволяє говорити про їхній універсальний потенціал у моделюванні ритміки й емоційної атмосфери художнього тексту. Висновки роботи підтверджують, що парцеляція та приєднувальні конструкції є ключовими синтаксичними інноваціями, які відіграють значну роль у формуванні експресивності, ритмічної напруги та відображенні фрагментарного світосприйняття в поетичному дискурсі. Подальше дослідження цих явищ є важливим для поглиблення розуміння взаємозв’язку між синтаксичною структурою, когнітивними процесами та естетичною функцією мови в контексті сучасної лінгвістики та літературознавства. Матеріал статті може бути корисним для філологів, літературознавців, а також усіх, хто цікавиться питаннями функціонування мови в художньому тексті.