ВОЄННА СИМВОЛІКА УКРАЇНИ (2022–2025): ФОЛЬКЛОРНА ГЕНЕЗА, ТИПОЛОГІЯ, ФУНКЦІОНАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Анотація

Статтю присвячено міждисциплінарному аналізу воєнної символіки, що сформувалася в українському культурному просторі впродовж російсько-української війни 2022–2025 років. У роботі запропоновано розглядати цю символіку як складну семіотичну систему, що виникає у відповідь на національну травму та водночас спирається на глибоко вкорінені фольклорні архетипи. Проаналізовано трансформацію ключових образів – зокрема таких, як Привид Києва, Свята Джавеліна, Пес Патрон, меметичні фігури (NAFO, таро-гадання), популярні пісні («Bayraktar»), знакові топоніми (Острів Зміїний, Азовсталь, Бахмут) – з точки зору їхньої онтологічної природи, функціональної ролі та культурної генези.У статті розроблено тришарову типологію воєнної символіки, яка включає: 1) класифікацію за онтологічними ознаками (антропоморфні, зооморфні, фітоморфні, техноморфні, артефактні, геотопонімічні, вербальні); 2) функціональні ролі символів (терапевтична, мобілізаційна, сакральна, комеморативна, освітня, пародійно-захисна); 3) культурну генезу образів (традиційна, цифрова, гібридна). Такий підхід дозволяє впорядкувати великий обсяг емпіричного матеріалу та продемонструвати, як символи працюють у режимі швидкої реакції на соціальну і військову кризу.Особливу увагу приділено паралелям між новітніми образами та традиційною фольклорною символікою (наприклад, Привид Києва – характерник; Свята Джавеліна – Богородиця-Заступниця; Патрон – тотемний охоронець; Bayraktar – сакралізована зброя; Азовсталь – міфологізоване місце сили). У дослідженні поєднано методи контент-аналізу цифрових медіа (TikTok, YouTube, Telegram) та аналізу сучасних літературних творів, що репрезентують воєнну символіку, у поєднанні з фольклористичним, семіотичним, культурологічним підходами. Простежено структури циркуляції образів, їхнє меметичне поширення, ритуалізацію в цифровому середовищі та інституціалізацію в публічній культурі (поштові марки, мурали, вишиванки, офіційна символіка).Стаття є першою спробою запропонувати системну карту воєнної символіки як гібридного культурного феномену, що синтезує елементи традиційної народної культури, цифрових медіа та емоційно-терапевтичних механізмів. Актуалізовано питання ролі фольклору в інформаційній війні, у процесах колективного реагування, символічної травмотерапії та формування культурної пам’яті в умовах затяжного воєнного конфлікту.