АНТИТОТАЛІТАРНИЙ ДИСКУРС ЕПІСТОЛЯРІЮ ІВАНА БАГРЯНОГО

Анотація

У статті здійснено спробу аналізу окремих зразків епістолярної спадщини Івана Багряного в антитоталітарному контексті. Цьому сприяє розуміння важливості антиімперського вектору українського літературознавства та необхідності висвітлення вагомих джерел, які посилюють національний код. Листування митця вважаємо невід’ємною складовою його багатогранного доробку, який репрезентує послідовну патріотичну та гуманістичну позицію як основні світоглядні орієнтири, сформовані ще на початку творчого шляху та засвідчені тогочасною критикою. Звертаємо увагу на значення епістолярію І. Багряного для розуміння естетичних та суспільно-політичних поглядів письменника, який перебував у постійному діалозі з сучасниками щодо культурної боротьби України та ефективного спротиву тоталітарному режиму в еміграції.У центрі дослідження – листи Івана Багряного до таких осіб, як Дмитро Андрієвський, Розалія Винниченко, Єжи Ґедройць, а також зворотня кореспонденція від Володимира Винниченка. Передусім розглядаємо ці тексти не з метою доповнення біографічних відомостей про письменника, а для інтерпретації антитоталітарного дискурсу його спадщини. Обрані фрагменти епістолярію І. Багряного свідчать про глибоке осмислення процесів, що відбувалися в Україні та еміграційному середовищі, виняткову антиімперська й демократичну позицію. Письменник однозначно висловлюється проти Радянського Союзу, використовуючи експресивно забарвлену лексику: «м'ясорубка», «рабство», «терор» та ін. Знаковим засобом оцінки ситуації є також іронія, зокрема в прагненні розповісти про «совєцький «рай» та найменуванні роману «Сад Гетсиманський» «Брат» для привернення уваги французької авдиторії. У цих посланнях чітко окреслено намір провадження культурного спротиву засобами інтелектуального протистояння та примноження обізнаності про СРСР серед носіїв англійської та французької мов.