ВЛАСНІ НАЗВИ ПРОСТОРОВИХ ОБ'ЄКТІВ НА ВЕНЕРІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2025-213-18Ключові слова:
астрономічний термін, венусонім, космотопонім, мотивація, походження, семантика, структураАнотація
Мета дослідження – описати особливості найменувань просторових об’єктів на Венері, зокрема венусооронімів і венусохоронімів – власних назв денотатів вертикального (гір, каньйонів, кратерів тощо) і горизонтального (долин, областей, рівнин тощо) членування.Переважають складені назви (56,01 %), утворені синтаксичним способом; простими є лише найменування кратерів, утворені шляхом власне семантизації. Астрономічні терміни входять до складу 56,01 % онімів, антропоніми – 48,38 %, теоніми – 37,44 %, власні назви міфічних істот – 18,48 %. Майже в усіх венусо- німів епонімами є субстантиви жіночого роду. Прості конструкції мають мотивацію меморіальну (24,32 %) або номінальну (19,46 %); складені – комбіновану: сутнісна поєднується з номінальною (51,36 %) або меморіальною (4,38 %). 93,99 % венусонімів є новими, 6,01 % – новітніми структурами. Аналізовані пропріативи належать переважно до запозичених (транслітерованих із різних мов через посередництво латинської мови) або комбінованих власних назв. Це штучні оніми з відомою, але здебільшого непрозорою етимологією.Більшість венусонімів затверджена Міжнародним астрономічним союзом у латинському написанні (модель «власна назва + астрономічний термін», обидва слова пишуться з великої літери); українською мовою найменування транслітеруються (не перекладаються), термін стоїть на першому місці й пишеться з малої літери, а власне назва – на другому, пишеться з великої літери, паралельно функціює в називному або родовому відмінку. У перспективі планується схарактеризувати найменування просторових об’єктів на інших планетах, їхніх супутниках та деяких астероїдах, що дозволить об’єктивно визначити особливості космотопонімії Сонячної системи.
Посилання
Торчинський М. М. Структура онімного простору української мови. Хмельницький : Авіст, 2008. 548 с. С. 171.
Карпенко Ю. Назви зоряного неба. Українське небо 2. Студії над історією астрономії в Україні. Львів : Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України, 2016. С. 88–151.
Астрономічний енциклопедичний словник. За загальною редакцією Климишина І. А. та А. О. Корсунь. Львів : Головна астрономічна обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. 548 с.
Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 4. Астрономічні назви. Укладачі: Процик І., Тимошик Г. Львів, 2006. 140 с.
Процик І. Словник власних астрономічних назв української мови. Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні. Львів : Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підтригача НАН України, 2014. С. 318–336.
Імена України в Космосі : науково-енциклопедичне видання. За редакцією Вавилової І. Б. і Плачинди В. П. Львів; Київ, 2003. 730 с.
Торчинський М. М. Власні назви космічних об’єктів. Мовні і концептуальні картини світу. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. Вип. 24, частина 3. С. 311–315.
Торчинський М. М. Українська ономастика: навчальний посібник. Київ : Міленіум, 2010. С. 26–27.
Торчинський М. М. Кількісна характеристика найменувань космічних об’єктів. Славістичні студії: лінгвістика, літературознавство, дидактика. Хмельницький, 2019. Випуск 6. С. 130.
Венера. URL: https://surl.li/qhderu (дата звернення: 12.04.2025).






