ОНІМНИЙ ПРОСТІР КІРОВОГРАДЩИНИ У ПРАЦЯХ В. В. ЛУЧИКА

Анотація

Для стабільного розвитку вітчизняної ономастики відіграють значну роль регіональні дослідження онімної лексики. Показовими стосовно цього є наукові пошуки, здійснені на матеріалі онімів Кіровоградщини, де у минулому столітті сформувалося дослідницьке середовище ономастів, лідером яких тривалий час був В. В. Лучик. Учений розробив свою методику збирання фактичного матеріалу, здійснив польові дослідження, ознайомився з історією краю, створив Центральноукраїнську топонімічну лабораторію, заохотивши до її роботи як досвідчених, так і молодих фахівців, організував періодичне видання наукових праць. Проте одними із найбільших досягнень В. В. Лучика були його власні наукові описи онімів Кіровоградщини, де передовсім переважала гідронімна і лімнонімна лексика. Науковцем були проаналізовані й етимологізовані сотні назв річок, ставків, струмків, джерел, боліт. До кола інтересів дослідника входили і такі розряди онімів, як ойконіми, топоніми, мікротопоніми, ороніми, урбаноніми та ін.Цей фактичний матеріал ліг в основу двох монографій, двох словників і низки інших публікацій. Крізь призму етимологізування власних назв Кіровоградщини учений усвідомлював увесь вітчизняний онімний простір, представлення якого, пройшовши випробування у низці статей, поданих до фахових вітчизняних і закордонних видань, у доповідях на міжнародних і всеукраїнських ономастичних конференцій, найбільшою мірою відбився в авторському «Етимологічному словнику топонімів України». Усвідомлення онімного простору Кіровоградщини вплинуло і на загальнотеоретичні погляди вченого, якими він ділився у своїх наступних публікаціях, частина з яких входила до енциклопедичних видань ономастичного спрямування, а також історичного і міждисциплінарного характеру. Особливе місце відіграло опрацювання онімного матеріалу Кіровоградщини у створенні В. В. Лучиком теорії середньонаддніпрянської прабатьківщини слов’ян.