ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ФЛЕКСІЙ ВОКАТИВА В УКРАЇНСЬКИХ ВЛАСНИХ НАЗВАХ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ ПЕРШОЇ ВІДМІНИ

Анотація

У статті висвітлено основні особливості вживання форм кличного відмінка в українських власних назвах водних об’єктів, які в сучасній українській літературній мові відмінюють за зразком першої відміни твердої, м’якої, мішаної груп, та з’ясовано причини вживання тієї чи тієї флексії кличного відмінка гідронімів. До іменників першої відміни твердої групи зараховано українські власні назви водних об’єктів жіночого роду з твердою приголосною фонемою основи, які в називному відмінку мають закінчення -а; до м’якої групи зараховано гідроніми, які в називному відмінку однини мають закінчення -а (орфографічно -я) з кінцевими м’якими приголосними основи /л´/, /н´/, /т´/, /с´/, /j/; до мішаної групи належать гідроніми з кінцевими приголосними фонемами /ч/, /ш/, /ж/, /дˆж/, відмінкові форми яких визначають такі чинники: частиномовна належність до іменників; іменниковий тип відмінювання; граматичні значення морфологічних категорій (належність до пропріативного класу гідронімів, відповідно – віднесеність до категорії неістот, маркованість категорією жіночого роду); однотипність відмінкових форм; акцентуаційний (однаковий нерухомий наголос на основі та на флексії у відмінкових формах однини); різна графічна презентація флексій; морфонологічний (чергування твердих і м’яких приголосних фонем). У процесі дослідження використано комплексну методику, що об’єднує різні методи та прийоми, основними з яких є описовий, зіставний і метод кількісних підрахунків. Визначено специфіку форм уживання вокатива для українських власних назв водних об’єктів жіночого роду першої відміни твердої, м’якої, мішаної груп. Система словозміни іменників української літературної мови, складовою частиною якої є досліджувані гідроніми, потребує комплексного аналізу та системного опису, ураховуючи сучасні підходи, вплив екстра- та інтралінгвальних чинників.