КОНЦЕПТИ «ДОРОГА», «ШЛЯХ», «ПУТЬ» У КОМПАРАТИВНІЙ ДИСКУРСИВНІЙ ПАРАДИГМІ

Анотація

У статті проаналізовано концепти «дорога», «шлях», «путь» у кроскультурному дискурсивному аспекті. Актуальність розвідки зумовлена набуттям зазначеними концептами особливої культурної дискурсивної різноплановості під впливом сучасних геополітичних реалій. Зазначено, що в болгарському мовознавстві дорога, рух – основний елемент національної картині світу: питання про вибір шляху завжди мало особливе значення для Болгарії, яка перебуває на перехресті між Європою та Азією; метафорична модель, умовно позначена як «шлях», – одна з найпоширеніших моделей у болгарському політичному дискурсі. У той час, у китайському мовознавстві виділяють 道(Дао), що позначає невизначений відрізок часу, асоційований із подоланням перепон і різних життєвих труднощів, і є глибокою філософською категорією, яка пов’язує шлях та наскрізну вселенську силу духу, що освячує життя. У порівнянні зі слов’янською традицією, у китайській мові лексема шлях/дорога також має властиві лише їй значення, головним із яких є семантичне поле «вчення, моральні принципи, ідея». В українській компаративістиці поодиноко описано когнітивно-дискурсивні особливості номінативних одиниць, що вербалізують концепти «шлях» та «weg»/«дорога» на матеріалі англійської, французької, німецької та української мов, взявши за об’єкт дослідження як етнографічно-ритуальний дискурс в цілому, так і жанр чарівної казки зокрема, та простеживши шляхи трансформації від мовно-культурного образу у фольклорному тексті до концепту. Встановлено, що концепти «дорога», «шлях», «путь» всебічно досліджено в зарубіжному та вітчизняному мовознавстві як в межах однієї мови, так і компаративному модусі на матеріалі різних дискурсів, проте ці концепти ще не було проаналізовано в українському масмедійному просторі, що визначає перспективу подальших досліджень.