АРХЕТИПНІ ОЗНАКИ ПОЕТИКИ МАРІЇ МАТІОС (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ «АРМАГЕДОН УЖЕ ВІДБУВСЯ»)
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-210-43Ключові слова:
аналітична психологія, архетип, Марія Матіос, поетика, психологізм, психопоетикаАнотація
У статті окреслено архетипні ознаки поетики, що передбачає визначення сукупності художніх прийомів, які забезпечують довершену реалізацію ідеї твору, його цілісність та високий рівень художності. Осмислення художніх прийомів передбачає їхнє розуміння як варіативності засобів, застосованих автором: власне прийоми, художні образи, символи тощо. Особливе значення та посилений енергетичний вплив їм надає розкриття внутрішнього світу автора, а також звернення до колективного несвідомого в юнгіанському тлумаченні. Використання психологічного контексту та літературознавчий аналіз таких елементів тексту дозволяє краще оцінити їхню художність та наблизитися до розуміння автора, зокрема його світогляду. Методологічний курс розвідки окреслюємо як визначення архетипної поетики художнього тексту. З цією метою використано приклади з творчості сучасної української письменниці Марії Матіос, чия проза виявляє яскраві тенденції до психологізації та втілення значимих загальнолюдських концептів. Предметом дослідження є специфіка втілення архетипів у повісті «Армагедон уже відбувся» та їхня роль у моделюванні художнього світу та інтеграції в нього авторського світобачення. Центральним образом повісті, який увиразнено заголовком, є Армагедон або Апокаліпсис. З’ясовано його значення в біблійному вимірі та індивідуальному, авторському, де визначено певні відмінності. Марія Матіос не тлумачить це як певний кінець, натомість убачає потенціал до трансформації та порятунку, тривання після завершення, що суголосно з юнгіанським архетипом Відродження та Оновлення як однією з його варіацій. Армагедон у повісті індивідуалізовано, тобто головний герой проживає свій власний кінець світу, який виакцентовує метаморфози ключових загальнолюдських архетипів, з утіленнями яких він контактує. Так, спостерігаємо десакралізацію архетипів Великої Матері та Божественної дитини як наслідок бездуховності та її примноження на неплідному ґрунті. Однак за допомогою образної системи персонажів Марія Матіос представляє як есхатологічні візії, так і надію на світле майбутнє в образі доньки Світлани. Ці феномени відображено за допомогою виразних художніх образів, зокрема інтер’єрних деталей, а також дій головних персонажів.
Посилання
Клочек Г. Енергія художнього слова : збірник статей. Кіровоград : РВЦ Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, 2007. 448 с.
Михида С. Психопоетика українського модерну: Проблема реконструкції особистості письменника. Кіровоград : «Поліграф–Терція», 2012. 357 с.
Літературознавча енциклопедія : У двох томах. / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. К : ВЦ «Академія», 2007. Т. 2. С. 233–236.
Ткаченко А. О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства). 2-е вид., випр. і доп. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2003. 448 с.
Турган О. «…Відчуваю людину, як рана сіль»: експресіоністична поетика в творчості Гр. Тютюнника. Волинь філологічна: текст і контекст : зб. наук. пр. 2017. № 23. С. 204–220.
Завадська Н. Міфопоетика простору у прозі Марії Матіос : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01. Київ, 2018. 20 c.
Павлишин Г. Міфопоетична інтерпретація символів у прозі Марії Матіос. Питання літературознавства. 2011. Вип. 82. С. 28–34.
Савощенко Я. А. Фольклоризм авторської прози Марії Матіос : автореф. дис. ... канд. філол. наук. 10.01.07. Київ, 2019. 20 с.
Буряк О. Ф. Образ матері в романі Марії Матіос «Мами́». Закарпатські філологічні студії. 2023. Вип. 31. С. 195–199.
Підгорна О. Архетипна структура буковинського наративу Марії Матіос (конспект роману «Солодка Даруся»). Літератури світу: поетика, ментальність і духовність. 2018, Вип. 11. С. 212–223.
Івашина О. Психологізм у творчості Марії Матіос: теоретичні та прикладні аспекти. Закарпатські філологічні студії. 2023. Т. 1, Вип. 29. С. 269–274.
Харьковщенко Є. А. Армагеддон. Велика українська енциклопедія. URL : https://vue.gov.ua/Армагеддон (дата звернення : 25.07.2024).
Астрахан Н. Апокаліпсис як альтернатива нескінченності страждання: до питання про витоки художньої концептуалізації історії та мистецтва. Літературний процес: методологія, імена, тенденції. 2022. № 20. С. 6–13. https://doi.org/10.28925/2412-2475.2022.20.1
Юнг К. Ґ. Архетипи і колективне несвідоме. Пер. з нім. К. Котюк; наук. ред. О. Фешовець. 2-ге опрац. вид. Львів : Видавництво «Астролябія», 2018. 608 с.
Матіос М. Армагедон уже відбувся: повість. Львів : ЛА «Піраміда», 2011. 112 с.