ПСИХОАВТОБІОГРАФІЗМ МАЛОЇ ПРОЗИ ВАЛЕР’ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО
DOI:
https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-210-28Ключові слова:
мала проза, В. Підмогильний, психоавтобіографізм, психопоетика, психологізм, тілесність, особистість, композиція, групування персонажів, внутрішній конфліктАнотація
У статті досліджено специфіку психоавтобіографізму Валер’яна Підмогильного в малій прозі. Це дозволяє наблизитися до розуміння психопортрету митця в авторській рефлексії за допомогою синтезу літературознавчого осмислення художніх прийомів і засобів з елементами психологічного аналізу. Методологічно дослідження вписано в психопоетикальну парадигму, що визначає теоретичну основу та прикладний інструментарій. Для визначення чіткого вектору розвідки опрацьовано літературно-критичні знахідки щодо поетики та філософії В. Підмогильного. Окреслено поточний стан психопоетикального осмислення письменника та перспективи подальших досліджень, які передбачають детальну роботу з текстом «під мікроскопом» із метою виокремлення психологічних деталей, які забезпечують психоавтобіографізм художньої прози митця. У практичній частині дослідження на матеріалі двох оповідань («Важке питання» і «Військовий літун») проілюстровано динаміку психофізіологічного розвитку особистості та становлення світогляду В. Підмогильного й визначено авторський інструментарій, який уможливлює такі спостереження. Для цього виокремлено повторювані психічні феномени й проаналізовано, яким чином це відображає штрихи до авторського психосвіту. Зокрема, виявлено тенденції до змалювання колізії між мораллю та природою, яку символізує конфлікт головного героя оповідання «Важке питання» Андрія та його товариша Миколи як персоналізованого Ід із мефістофелівським началом. Це розщеплення повторюється також у творі «Військовий літун». На текстуальному матеріалі оповідань окреслено особливості застосування художніх прийомів та засобів (композиційної домінанти, групування персонажів, внутрішнього конфлікту) в інтелектуальній прозі В. Підмогильного для оприявлення персональних переживань самого автора. Крім цього помічено використання біографічних елементів, як от навчання в церковно-приходській школі, юнацькі душевні перипетії тощо.
Посилання
Досвід кохання і критика чистого розуму: Валер’ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій / упоряд. О. Галета. Київ : Факт, 2003. 432 с.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі : монографія. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ : Либідь, 1999. 447 с.
Михида С. Психопоетика українського модерну : Проблема реконструкції особистості письменника. Кіровоград : «Поліграф – Терція», 2012. 357 с.
Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. Харків, 1998. Т. 1. С. 434–442.
Скляр І. Психопоетика сумарно-атрибутивної форми зображення в романній прозі Валер’яна Підмогильного. Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство. 2014, Том 1, № 1–77. С. 152–162. URL : http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/literature/article/view/1161 (дата звернення 09.07.2024)
Івашина О. Психологізм у творчості Марії Матіос: теоретичні та прикладні аспекти. Закарпатські філологічні студії. Ужгород : Видавничий дім «Гельветика», 2023. Т. 1, вип. 29. С. 269–274. URL : http://zfs-journal.uzhnu.uz.ua/archive/29/part_1/50.pdf (дата звернення 09.09.2024)
Підмогильний В. Сонце сходить. Вибрані твори. Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. 288 с.
Фройд З. Вступ до психоаналізу. Нові висновки. Пер. П. Таращук. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2021. 552 с.
Підмогильний В. Вибрані твори. Київ : Центр учбової літератури, 2019. 216 с.