ФРОЙДІВСЬКА «ПСИХОПАТОЛОГІЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ» У ДИСКУРСИВНОМУ ПОЛІ «МІФОЛОГІЙ» Р. БАРТА

Анотація

Постановка проблеми даного дослідження обумовлена специфікою розвитку сьогоднішньої літературознавчої, а ширше гуманітарної думки з її орієнтацією на осмислення віх та емблематичних фігур як психоаналізу, так семіотики та постструктуролізму. У даному плані представляє інтерес діяльність і спадщина З. Фройда та Р. Барта відповідно. Серед досліджень, присвячених бартівській спадщині, слід виділити осмислення феномена Р. Барта групою французьких вчених, серед яких слід виділити імена М. Божура, А. Грефена, А. Компаньйона, К. Кості, І. Лангле, М. Лаунена, М. Масе, Т. Павела. Дані ідеї стали методологічною базою у вивченні впливу «Психопатології буденного життя» З. Фройда на своєрідність бартівського дискурсу в «Міфологіях». Показовою є також опора на ідеї З. Фройда і Р. Барта безпосередньо, що сприяло проясненню взаємовпливів їх дискурсивних практик. Також корисними стали в процедурі такого аналізу роботи орієнтовані на психоаналітичний контекст. Специфіку даного дослідження визначила націленість на аналіз бартівського дискурсу в його роботі «Міфології» у відповідності з фройдівським впливом. Не менш значущим було прагнення прояснити внутрішню близькість ідеологічного ладу вже класичних робіт: «Психопатології повсякденного життя» З. Фройда та «Міфологій» Р. Барта. Принциповою позицією дослідження було виявити трактування самим Р. Бартом дефініції «дискурс» з відповідними ідеологемами й тим, що в бартівській інтерпретації можна позначити «міфологіями». У ході дослідження враховувалися особливості мислення З. Фройда і Р. Барта як лідерів психоаналізу і французької семіотики та постструктуралізму відповідно. Якщо З. Фройд вивчаючи «психопатології» виявляв механізми невротичної міфологізації буденного життя, то Р. Барт виходячи від супротивного, орієнтуючись на декодування будь-яких міфів, також активно власні міфи та ідеології продукував.