ОБРАЗ КАЇНА У ТВОРЧІЙ РЕЦЕПЦІЇ ДЖ. БАЙРОНА ТА І. ФРАНКА: ТИПОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС

Анотація

У статті здійснено аналіз історико-типологічного дискурсу філософської поеми Івана Франка «Смерть Каїна» крізь призму містерії Джорджа Байрона «Каїн». Досліджено авторську рецепцію мотивів, образів та ідейно- художнього наповнення творів, що самобутньо висвітлюють біблійну легенду про Каїна та Авеля. Враховано численні фольклорні та літературні інтерпретації Каїна як «вічного» або «традиційного» образу світової літератури. Здійснено типологічний аналіз філософської поеми «Смерть Каїна» Івана Франка з точки зору традицій і новаторства митця. З огляду на численні літературно-критичні огляди Франкового доробку в царині філософської поеми, слушним є розширення сприйняття франкіани в контексті світової літературної традиції, враховуючи оригінальне трактування образу Каїна в творчості Джорджа Байрона. Значне місце у статті відведено творчому переосмисленню цього світового образу Іваном Франком на ідейно-художньому рівні та у системі поетикальних засобів. Типологічними рисами Байронового та Франкового творів є їх філософська основа та ідейно-художнє наповнення. Зазначено, що типовими засобами поетики характеротворення, що притаманні творчим манерам Байрона та Франка, є пейзаж та діалого-монологічне мовлення персонажів. У поемі «Смерть Каїна» Івана Франка пейзажні замальовки створюють певну емоційну атмосферу та є своєрідними ланками, що органічно поєднують різні епізоди поеми. Психологічну функцію у творі виконує також діалого-монологічне мовлення персонажів, зокрема внутрішні монологи. Логічним висновком є сприйняття біблійного образу Каїна в інтерпретації Джорджа Байрона та Івана Франка як літературно-новаторського. «Вічний образ» набуває нових національних рис як з точки зору світорозуміння, так і художнього дискурсу. Усвідомлення героєм поеми Франка великої сили любові до людей є тим найважливішим штрихом, який чітко окреслив межу між Каїном українського та англійського поетів. Взятий за основу «Каїн» Байрона, у власній інтерпретації Івана Франка набуває глибокого філософського змісту, торкаючись проблем життя і смерті, добра і зла, свободи людського духу.