ЕНАНТІОСЕМІЯ ЯК МОВНИЙ ФЕНОМЕН (НА МАТЕРІАЛІ РУМУНСЬКОЇ МОВИ)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню явища енантіосемії в румунській мові. Енантіосемія – наявність в одній лексичній одиниці протилежних значень. Важливою причиною виникнення енантіосемії є принцип мовної економії. Виявлено, що для позначення слів із протилежними значеннями вчені використовують різну термінологію, зокрема: автоантоніми, антагоніми, енантіоніми, енантіодроми, самоантоніми, слова-януси тощо. В румунському мовознавстві частіше зустрічається термін енантіосемія – enantiosemie. Встановлено, що в лінгвістів немає спільної думки щодо визначення енантіосемії й розглядають її як різновид антонімії, омонімії, полісемії, а також як омоантонім та маргінальний феномен. В статті енантіосемія розглядається як лексико-семантичне явище, підвид полісемії, при якому одна полісемантична лексема має протилежні значення, тобто енантіосемія виражає семантичну амбівалентність компонентів значення всередині однієї лексеми. Семантичні розбіжності відбуваються, коли в семантиці слова з’являються полярні значення, або коли мовна одиниця набуває протилежного значення залежно від типу дискурсу, художнього твору та інтенцій автора. З’ясовано, що основними особливостями енантіосемії є поляризація та кореляція, де протилежні значення мають спільну сему. Встановлено, що енантіосемія не зникає та не втрачає своєї активності, а стає регулярним явищем в румунській мові, як на рівні мови, так і на рівні мовлення, де, як правило, супроводжується іронічною інтонацією. Проведений аналіз підтверджує, що лексико-семантична категорія енантіосемії не є рідкістю, що дозволяє розглядати її як одну з мовних універсалій, яка реалізується на різних рівнях мови (лексичному, фразеологічному, граматичному), але суто граматичних прикладів мало. Здійснено аналіз реалізації явища енантіосемії в межах різних частин мови, де найбільшу продуктивність виявили іменники, дієслова, прикметники, найменшу – прислівники, вигуки.