ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛЬСЬКОГО Й УКРАЇНСЬКОГО МОВНОГО АРЕАЛІВ ПОСТПРАСЛОВ'ЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

Анотація

У статті визначено передумови формування польського й українського ареалів постпраслов’янського періоду. Обґрунтовано близькість слов’янських мов, їхню генетику й типологію в безпосередньому зв’язку з відомостями про територію, яку займали давні слов’яни до розселення на історично засвідчені місця проживання. Проаналізовано найбільш поширені гіпотези прабатьківщини слов’ян – дунайсько-карпатську, вісло- одерську, вісло-дніпровську (середньонаддніпрянську). Відзначено, що хоч дунайська гіпотеза не знайшла загального визнання через відсутність надійних археологічних та лінгвістичних даних, проте літописець Нестор дає важливі свідчення про історичне минуле слов’ян. Вісло-Одерська гіпотеза визначає найдавнішими землями слов’ян територію сучасної Польщі між Віслою й Одером. У ХХІ ст. її з лінгво-статистичних позицій доводить W. Mańczak. Наведені вченим аргументи спонукають до думки про виникнення праслов’янської та індоєвропейської мов на території сучасної Польщі, однак залишаються без відповіді протиріччя історико-археологічного характеру і проблема відсутності на цій території праслов’янського субстрату. Згідно з середньонаддніпрянською гіпотезою, праслов’яни є автохтонами Європи. Прабатьківщина слов’ян збігається з ядром українських етнічних територій і охоплює північно-західну частину України. Гіпотезу визнає більшість учених, вона підтверджується даними археології й топоніміки й узгоджується з виділеними В. Лучиком чинниками визначення прабатьківщини слов’ян. Отже, витоки українського й польського народів та їхніх мов тісно пов’язані з проблемою походження слов’янства на північно-західній частині етнічних українських територій. Етногенез поляків і українців попри певні конкретно-історичні особливості має спільні закономірності й близькі хронологічні межі. Спільні території носіїв праслов’янських діалектів важливо окреслити з метою вивчення подальших періодів розвитку мови та задля усвідомлення сучасного стану слов’янських мов, зокрема порівняльно-типологічного аналізу польської та української лінгвістичних систем.