БОЖЕВІЛЛЯ І СМЕРТЬ РЕЧЕЙ В ОПОВІДАННІ ОЛЬГИ ТОКАРЧУК «КОНСЕРВИ»

Анотація

У статті розглянуто речовий світ оповідання сучасної польської письменниці, лауреатки Нобелівської премії у галузі літератури 2018 року Ольги Токарчук. Найчастіше творчість письменниці зараховують до традиції «магічного реалізму», але насправді наративні стратегії Ольги Токарчук – це суміш постмодерних і барокових рис, прийомів науково-популярної та філософської, гуманістичної фантастики. Стаття присвячена важливій складовій художнього світу Ольги Токарчук – речовому світу оповідання «Консерви» зі збірки «Химерні оповідання» (2020). Назва книжки надзвичайно точно характеризує її зміст, адже 11 оповідань, вміщені у збірці, складно назвати звичайними чи реалістичними. Вони залишають по собі дивакувате, химерне враження від відкритих фіналів, незавершених подій, невловних сенсів. Однією з найвиразніших рис творчості Ольги Токарчук є чуйність – тонке відчуття світу, його рухів та змін. Крім того, критики також відзначають антропологічність її письма – передусім вона прагне збагнути людину. Цікаво (і дещо парадоксально), що для наближення до людини та таємниць її особистості, письменниця часто звертається до прийому відчуження. Зустріч з Чужим, з Іншим – це спосіб пізнання не лише нового і незнайомого про світ, але і про себе самого. Важливою домінантою творчості є також поняття «межа», «межовість» як те, що маркує стан переходу і змін. Подорожі, переміщення у просторі і часі, життя у прикордонні – це звичний хронотоп для прози письменниці. Мандрівники і втікачі, блукачі і паломники – всі вони по-своєму шукають себе у русі, через подолання відстаней у часі і просторі. Тему межовості продовжують також важливі для авторки мотиви – божевілля і смерті. Вони втілюються у прозі авторки в різних формах та на різних стадіях, але в цілому позначають стан між ладом і безладом, між нормальним і ненормальним, між розумом і безумом – і, звісно, між буттям і небуттям. Утім, втілювати межовість і перехідність – властивість не тільки топосів і локусів, але й речей і предметів. Зокрема, речі, що оточують героїв оповідання «Консерви», супроводжують їх від моменту життя і до смерті, розкривають їхній внутрішній світ, стають символічними чи смислотворчими у процесі втілення авторського задуму. Вони допомагають висловити і оприявнити важливі домінанти авторського світогляду – межовість, божевілля і смертність. Банки із материними заготовками стають не лише формою існування пам’яті про неї, про її любов, охайність і кулінарні захоплення, але також і свідченням її поступового божевілля, змін і зрушень у свідомості нещасної і самотньої жінки. Консерви перетворюються на символ і відображення материнської турботи, але й токсичної, трагічної співзалежності, що, зрештою, стає причиною отруєння і смерті головного героя.