УКРАЇНСЬКИЙ ВОЄННИЙ ДИСКУРС ДО ТА ПІСЛЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-209-11

Ключові слова:

дискурс війни, комунікативний акт, критичний дискурс-аналіз, російсько-українська війна, комунікативна природа ідентичності.

Анотація

Поняття дискурсу є досить суперечливим. Однак під терміном дискурс ми маємо на увазі будь-який усний або письмовий текст на певну тему. Його також можна розглядати як вербальний або невербальний обмін ідеями чи емоціями, спрямований на досягнення певного результату. Термін дискурс є неоднозначним; однак у широкому розумінні це поняття є складною єдністю лінгвістичних підходів і екстралінгвістичних чинників, необхідних для розуміння тексту. Відомо, що дослідження дискурсу відбувалося на стику таких галузей, як лінгвістика, логіка, філософія, психологія та соціологія. Комунікативний акт є основним фактором аналізу дискурсу. Дискурс – це продукт вербалізації, який має інформувати реципієнтів про емоції, ідеї та переконання мовців, підходи та екстралінгвістичні фактори, необхідні для розуміння тексту. Зрозуміло, що тексти та промови воєнного характеру – це дуже специфічний тип дискурсу, наповнений гучними гаслами, алюзією і навіть нецензурною лексикою. Війна ніколи не стосувалась миру та спокою, особливо на її перших етапах. Війна завжди була пов’язана з болем, смертю, плачем, втратою, нерозумінням, некоректним спілкуванням, руйнуваннями та вбивствами. Глобальний процес може і зазвичай впливає на те, як люди думають, поводяться і навіть розмовляють. Обрані лінгвістичні засоби відображають наш душевний стан, почуття і навіть те, якими ми зараз є. Дане дослідження є соціолінгвістичним аналізом українського воєнного дискурсу, створеного українцями та окремими українськими політиками, щоб підтримати, надихнути та розвинути стійкість до та під час повномасштабного вторгнення росії. Порівняння даних до та після 2022 року збагачує дослідження цінною інформацією стосовно того, як реформується українська ідентичність під впливом колективної травми.

Посилання

Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики : монографія. Київ : Світогляд, 2005. 316 с.

Багрій О. І. Наукова дискусія: дискурсивні та прагмариторичні характеристики (на матеріалі англомовних статей середини ХХ – початку ХХІ сторіч) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.04, Київ, 2010. 20 с.

Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти: на матеріалі політичного різновиду українського масовоінформаційного дискурсу) : автореф. дис. … д. філол. наук : 10.01.08, Київ, 2003. 32 с.

Габермас Ю. Залучення іншого : студії з політичної теорії : монографія. Львів : Астролябія, 2006. 415 с.

Brabant J. Producing Journalistic Discourse on War: A Congolese Experience. Journal of Humanitarian Affairs. 2020. Vol. 2, № 2. P. 58–65.

Wilson R. Still fighting in the trenches: ‘War discourse’ and the memory of the First World War in Britain. UK Memory Studies. 2015. Vol. 8(4). P. 454-469.

Офіційний сайт Президента України : веб-сайт. URL: https://www.president.gov.ua (дата звернення: 22.11.2019).

Ushchyna V. From Conflict of Discourses to Military Conflict: Multimodality of Identity Construction in Russo-Ukrainian War Discourse. East European Journal of Psycholinguistics. 2022. Vol. 9, № 2. P. 130–143.

Офіційне інтернет-представництво Президента України : веб-сайт. URL: https://www.president.gov.ua/news/speeches (дата звернення: 24.08.2023).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-20

Як цитувати

Halasa, I. (2024). УКРАЇНСЬКИЙ ВОЄННИЙ ДИСКУРС ДО ТА ПІСЛЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ. Наукові записки. Серія: Філологічні науки, (209), 76–81. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-209-11