УКРАЇНСЬКИЙ ВОЄННИЙ ДИСКУРС ДО ТА ПІСЛЯ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ

Анотація

Поняття дискурсу є досить суперечливим. Однак під терміном дискурс ми маємо на увазі будь-який усний або письмовий текст на певну тему. Його також можна розглядати як вербальний або невербальний обмін ідеями чи емоціями, спрямований на досягнення певного результату. Термін дискурс є неоднозначним; однак у широкому розумінні це поняття є складною єдністю лінгвістичних підходів і екстралінгвістичних чинників, необхідних для розуміння тексту. Відомо, що дослідження дискурсу відбувалося на стику таких галузей, як лінгвістика, логіка, філософія, психологія та соціологія. Комунікативний акт є основним фактором аналізу дискурсу. Дискурс – це продукт вербалізації, який має інформувати реципієнтів про емоції, ідеї та переконання мовців, підходи та екстралінгвістичні фактори, необхідні для розуміння тексту. Зрозуміло, що тексти та промови воєнного характеру – це дуже специфічний тип дискурсу, наповнений гучними гаслами, алюзією і навіть нецензурною лексикою. Війна ніколи не стосувалась миру та спокою, особливо на її перших етапах. Війна завжди була пов’язана з болем, смертю, плачем, втратою, нерозумінням, некоректним спілкуванням, руйнуваннями та вбивствами. Глобальний процес може і зазвичай впливає на те, як люди думають, поводяться і навіть розмовляють. Обрані лінгвістичні засоби відображають наш душевний стан, почуття і навіть те, якими ми зараз є. Дане дослідження є соціолінгвістичним аналізом українського воєнного дискурсу, створеного українцями та окремими українськими політиками, щоб підтримати, надихнути та розвинути стійкість до та під час повномасштабного вторгнення росії. Порівняння даних до та після 2022 року збагачує дослідження цінною інформацією стосовно того, як реформується українська ідентичність під впливом колективної травми.