ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В КРИМУ В ДОБУ «ПРЕКРАСНОЇ ЕПОХИ»

Анотація

У дослідженні висвітлюються аспекти вшанування пам’яті Тараса Шевченка на Кримському півострові по його смерті, зокрема у період «прекрасної епохи» (1890-ті – 1910-ті рр.), на Кримському півострові. Серед іншого, розглядаються комеморативні практики зазначеної доби, впроваджувані зусиллями активістів нечисленних українських осередків Криму, в тому числі аматорських театральних колективів, а також поодиноких осіб. Наводяться й аналізуються приклади популяризації в регіоні даних про українського національного поета і залучення місцевого населення до його комеморації за посередництвом мистецьких пам’ятних вечорів та аматорських театральних постановок, публікацій у пресі, організації богослужбових заходів тощо. Зазначається, що на території Кримського півострова перша спроба вшанувати пам’ять Тараса Шевченка шляхом біографічної публікації в місцевій пресі була зроблена вже після смерті поета у 1861 році; пізніше, з 1860-х до кінця XIX ст., в умовах заборони Шевченкових віршів і українського друкованого слова взагалі, твори поета поширювалися в Криму таємно в рукописних примірниках. У 1896 році українська громада Севастополя започаткувала традицію молитовного вшанування Шевченка в день його смерті панахидами в місцевих храмах; деякий час подібна традиція виникла в українській громаді Сімферополя і зберігалася до 1914 року включно. Здебільшого ж акцент робився на організації світських тематичних заходів, ініціаторами та організаторами яких були переважно учасники місцевих аматорських театральних гуртків. У більшості випадків відомі лише прізвища цих осіб; пошук їхніх біографічних даних може стати предметом подальших досліджень. Окремо наголошується на тому, що запропонована тема наразі фактично не є об’єктом українознавчих студій, на тлі вкрай невеликої кількості ґрунтовних історичних розвідок, присвячених буттю українського народу в Криму.