ДМИТРО ДОНЦОВ ПРО ВОРОЖІСТЬ РОСІЇ ДЛЯ СВІТУ (МОВНИЙ АСПЕКТ)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-208-35

Ключові слова:

прагматика, дискурс, мовні засоби, антитеза, екстралінгвальні посили, Дмитро Донцов

Анотація

У статті показано, що впродовж багатьох років маємо справу з імперським знанням про непереможність Росії та про її величність, проте Д. Донцов доводить, що це лише міт, який створила Росія. Проаналізовано, якими методами та мовними засобами мислитель руйнує цей міт в середині ХХ ст. Сьогодні, під час широкомасштабної російсько-української війни, весь світ розуміє, що Росія знищує не лише цінності демократії, а й закони всього світу, російські наративи – це суцільна брехня. Натомість саме Україна захищає цілу Європу. Позицію про тиранію Росі та про її небезпеку для світу вербалізував у середині ХХ ст. Д. Донцов. Статті Д. Донцова «Чи Росія є непоборна ?» (українською мовою) та «Is Russia invincible ?», «Wenn will the West Understand Russia» (англійською мовою), надруковані в англомовній пресі, на жаль, не стали знаковими для українців. Проте надважливими вони є в час війни, оскільки мислитель дає промовисту антитезу (Захід – Росія), яка є базою для різного типу аргументації. Перепрочитання творів Д. Донцова дозволяє зрозуміти візію доктор права, ідеолога українського націоналізму, мислителя та публіциста. Автор дає нам численні екстралінгвальні посили, що не втратили своєї актуальности: а) домінувати над Заходом – це єдине бажання Росії, б) небезпечною є короткозора політика європейських держав, в) Росія розуміє лише силу, г) згубними є половинчасті дії в міжнародній політиці, бо компроміси Заходу призвели до зростання могутности російського імперіалізму, ґ) існує проросійська політика Заходу, яка не хоче прийняти програму розподілу Росії. Аргументація думок Д. Донцова про ворожість Росії для світу виразно йде через низку мовних засобів, серед яких: а) нанизування прізвищ, б) численне вживання топонімів, в) синонімні ряди, що відтворюють суть політики Заходу (Європи), г) увиразнювальні перифрази, ґ) промовисті порівняння тощо. Отже, у статті доведено, що український мислитель ще в середині ХХ ст. чітко вербалізував суть Росії як світового лиха.

Посилання

Баган О. Ідеолог національної величі. Хрестом і мечем: твори. Тернопіль : Рада, 2010. С. 8–66.

Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 281 с.

Богдан С. Епістолярний ідіолект Лесі Українки в інтер’єрі родинної комунікації: уліта. Лінгвостилістичні студії : наук. журн. / редкол. : Ю. Громик (голов. ред.) та ін. Луцьк: Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2020. Вип. 13. С. 16-34. doi:10.29038/2413-0923-2020-13-16-34.

Ващенко В. С. Народно-образні слова у поезіях Т. Г. Шевченка. Мовознавство. 1985. № 2. С. 33–37.

Донцов Д.. Чи Росія є непоборна? Донцов Д. Вибрані твори: в 10 т. Т. 9. Ідеологічна і культурулогічна есеїстика (1948–1957 рр.) / Упоряд., передм., комент. О. Баган. Дрогобич : Відродження, 2015. С. 150–153.

Загнітко А. П. Теорія лінгвоперсонології: монографія. Вінниця : Нілан-Лтд, 2017. 136 с.

Ідеологиня національної аристократії (на пошану 150-річчя від дня народження Лесі Українки): збірник наукових праць за матеріалами всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю 25–26 лютого 2021 року / науковий редактор Тетяна Єщенко. Львів: Друкарня Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, 2021. 620 с.

Космеда Т. Ego і Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу: монографія. Дрогобич : Коло, 2012. 372 с.

Мацько Л. Мовна особистість Тараса Григоровича Шевченка як чинник формування українських філологів. Волинь філологічна: текст і контекст. Лінгвостилістика ХХІ століття: стан і перспективи : зб. наук. пр. / упоряд. С. К. Богдан. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2013. Вип. 15. 344 с.

Микитюк О. Лінгвоперсона Дмитра Донцова як фокус розуміння максими «характер». Matica Srpska Slavic Studies. Зборник Матице српске за славистику. Review of Slavic Studies / Главни и одговорни уредник Корнелија Ичин. Книга 102. Нови Сад: Матица српска, 2022. С. 411–425. DOI: https://doi.org/10.18485/ms_zmss.2022.102.23

Микитюк О. Прагматичний зріз творів Дмитра Донцова: стратегії аргументації. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки». Вип. 1(25). Дніпро : Роял Принт, 2023. С. 205–219. DOI: 10.32342/2523-4463-2023-1-25-15

Овсянико-Куликовский Д. А.А. Потебня какъ языковѣд-мыслитель. Оттискъ изъ журнала «Кіевская Старина». Кіевъ : Типографія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, Михайл. 1893. 60 с.

Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти: на матеріалі політичного різновиду українського масово-інформаційного дискурсу) : дис. ... докт. філол. наук : 10.01.08. Київ, 2003. 408 с.

Сербенська О. Мовний світ Івана Франка: статті, роздуми, матеріали: монографія / До 150-річчя від народження І. Франка. Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 372 с.

Фаріон І. Олександр Потебня в контексті соціолінгвістики. Дивослово. 2016. № 4. С. 31–37.

Шевельов Ю. Олександер Потебня і українське питання: спроба реконструкції цілісного образу науковця. Олександер Потебня. Мова, національність, денаціоналізація. Нью-Йорк : Українська Вільна Академія Наук у США, 1992. С. 7–46.

Donzov D. Is Russia Invincible? The Ukrainian Review. 1957. № 1–4. London, 1957. С. 118–124. Доступно: https://diasporiana.org.ua/periodika/13984-the-ukrainian-review-1957-n-1-4/

Donzov D. Wenn will the West Understand Russia. BN-Correspondence. 1953. n. 1–12. Munich, 1953. С. 48. Доступно: https://diasporiana.org.ua/periodika/13880-abn-correspondence-1953-n-1-12/

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-03-26

Як цитувати

Микитюк, О. Р. (2024). ДМИТРО ДОНЦОВ ПРО ВОРОЖІСТЬ РОСІЇ ДЛЯ СВІТУ (МОВНИЙ АСПЕКТ). Наукові записки. Серія: Філологічні науки, (208), 253–258. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2024-208-35