ВСТАВЛЕНИЙ ТЕКСТ: СЕМАНТИЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК З БАЗОВИМ РЕЧЕННЯМ

Анотація

Одним з актуальних питань сучасного синтаксису є вивчення особливостей використання та функціонування вставлених конструкцій, а саме, вставленого тексту як одного із репрезентантів категорії модальності, який відповідно до своєї специфіки найбільш спрямований у сферу мовлення. Дослідження такого вставленого компоненту з погляду комунікативного синтаксису дає змогу по-новому розглянути його реалізацію у структурі висловлення. Основне завдання вставленого тексту полягає у відображенні багатопланового повідомлення у співвідношенні щодо базового речення. На основі семантичного зв’язку між вставленням та базисом можна виокремити супровідні та співпозиційні типи відношень. Супровідні відношення відображають лінійне поєднання основного речення та вставлення, тобто їх зв’язок є причинно-наслідковим, так як базис слугує у цьому випадку підґрунтям, вихідним явищем для створення вставленого тексту. Мета таких структурних утворень полягає в ефективнішому донесенні певної інформації, в активному впливі на реципієнта. При супровідних відношеннях вставлений текст найчастіше передає коментар, дає пояснення щодо головного речення. При співпозиційних відношеннях вставлений текст щодо базису передає інформацію, яка виникла спонтанно, позапланово і містить побічні зауваження, певні асоціації. Співпозиція може бути як просторово-буттєвою, так і часовою, тобто вставлення передає повідомлення щодо базису, які є суміжні в просторі, або в часі. Основне завдання такого типу відношень між основним реченням і вставленим текстом – зробити виклад матеріалу жвавішим, емоційно доступнішим. Вставлений текст при співпозиції може бути важливим для розуміння інформації у базовому реченні, а часом і суттєвішим, аніж саме основне повідомлення. Для формування супровідних та співпозиційних типів відношення також іноді використовуються такі засоби, як: 1) повтор; 2) вказівно-замінювальні слова (він, цей, тут, сюди, коли тощо); 3) поєднання різних засобів, зокрема повтору лексеми та вказівно-замінювальних слів. Отже, зв’язок вставленого тексту з базовим реченням передбачає два типи семантичних відношень: 1) супровідні (вставлення у змістовому плані повністю залежать від базису та підпорядковані йому, тобто їм властива ланцюгова єдність); 2) співпозиційні (основне речення і вставлений компонент – це семантично різні повідомлення, яким властива тематична єдність).