ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ВИМІРИ БУТТЯ В КНИЗІ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ НАРИСІВ «З ЛЮБОВ’Ю – ТАТО!» ВАЛЕРІЯ ПУЗІКА

Анотація

У книзі публіцистичних нарисів «З любов’ю – тато!» В. Пузіка розкрито мілітарну тематику та проблематику, зумовлену трагічними історичними подіями не лише у ХХІ ст. (анексія Криму, самовільне захоплення східних територій України, повномасштабна російсько-українська війна 2022 р.), але й у ХХ ст. (голодомор (1921–1923, 1932–1933, 1946–1947), події Другої світової війни (1939–1945), заборона української мови). Доведено, що такий загальносуспільний стан актуалізував прагнення митців обирати публіцистичний стиль, у якому є можливість об’єктивно відтворити усі жахіття сьогодення, що й було продемонстровано у цитатній частині наукової розвідки (активне вживання топонімів, художня репрезентація лексики смерті та життя, культурний простір творчої самореалізації, номінативи позивних побратимів автора, мова як національний маркер української ідентифікації тощо). Проаналізовано художні концепти війни та смерті як провідних репрезентантів екзистенційного буття українського народу в ХХІ ст., яке завжди поставало однією з ключових тем у літературі та мистецтві, особливо актуалізувалося в умовах сучасних геополітичних подій, коли світ отримує складні виклики, що зумовлюють низку проблемам, пов’язаних зі збройними конфліктами та війнами. Означено, що у своїх зверненнях до сина автор згадує про героїв-побратимів, які відрізнялися загальносуспільною та професійною діяльністю, характеризувалися високими моральними якостями, що й спонукало взяти зброю та відважно захищати свою Батьківщину. Так батько вшановує пам’ять відважних бійців, завдяки яким більшість дітей України має змогу жити. Схарактеризовано етнографічні та релігійні рефлексії автора, які постали маркерами національного світогляду з моральними орієнтирами щодо формування повноцінної особистості без впливу тиранії російської федерації.