РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ВІДСУТНІСТЬ» НА ЛЕКСИЧНОМУ РІВНІ У ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ ЛІНИ КОСТЕНКО

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей віршів Ліни Костенко, а саме – репрезентації поняття «відсутність» у її творах, оскільки воно відіграє важливу роль у формуванні її ідіостилю. Характерною рисою мовотворчості Ліни Костенко, улюбленим художнім прийомом поетеси, що створює семантику тексту, є контраст, тому можна стверджувати, що однією з центральних філософських опозицій поетеси є антиномія «життя через його відсутність», а відсутність життя для автора – це не завжди смерть, це відсутність емоцій, почуттів, бажань, руху вперед. У дослідженні використовуються методи аналізу літератури, інтерпретації та концептуального аналізу. Поняття «відсутність» посідає одне з центральних місць у творчості Ліни Костенко: усі думки й прагнення авторки зосереджені на сьогоденні, на енергії йти вперед, жити далі, хоч би які труднощі виникали на шляху, щоб не поринути в ніщо, не стати тінню, тому багато віршів автора не побудовані на протилежних поняттях «життя»/«небуття». Дуже часто ця категорія означає не смерть, а забуття, тінь, небуття, безодню. Саме ці образи стають центральними в репрезентації концепту «відсутність» на лексичному рівні. Поняття відсутності на лексичному рівні мови виражається імпліцитно та експліцитно. У першому випадку відсутність закладена в семантиці слова. Що стосується імпліцитної репрезентації, то автор згадує різні лексеми, які можна поділити на кілька груп за ступенем втілення поняття «відсутність»: а) абсолютна – повна відсутність певного явища чи предмета (смерть, мертвий, жах, кров, розп’ятий, труп); б) часткова репрезентація (тінь, промінання); в) контекстуальна (спогад, міраж). Експліцитне вираження включає вживання заперечних префіксів не-, ні-, без-, а-. Ліна Костенко часто вживає заперечні займенники ніхто, ніщо, ніде.