МЕТАФОРИЧНІ УТВОРЕННЯ В МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У сучасній науковій парадигмі чільне місце належить метафорі, яку аналізують у межах філософії, логіки, риторики, психології, літературознавства, мовознавства тощо. Її вважають важливим стилістичним засобом, художнім прийомом і водночас універсальним способом мислення та пізнання світу. В українському інформаційному просторі першого двадцятиріччя ХХІ століття відбулися значні зміни, що зумовлені сучасними процесами глобалізації, демократизації й лібералізації суспільства, політичними трансформаціями, воєнними діями в державі тощо. До низки важливих ознак медіатекстів початку ХХІ ст. належить активізація елементів розмовного стилю, почасти й жаргонної лексики, уживання вторинних найменувань, що виконують не тільки інформативну, а й комунікативно-прагматичну роль, дають змогу емоційніше й експресивніше подати інформацію, привабити увагу реципієнта, схилити його на свій бік, створити тон невимушеного спілкування. Мова засобів масової інформації вбирає в себе зміни лексико-семантичної системи, а також віддзеркалює функційно-стильову динаміку відомих, співвідносних з тими чи тими стилями лексичних одиниць, розкриває проблеми освоєння нових варіантів значень та проникнення їх до різних стилістичних сфер. Сучасні українські масмедіа стали одним з основних джерел дослідження української мови, оскільки саме завдяки вивченню особливостей функціювання лексики в засобах масової інформації простежуємо зв’язок мови з розвитком соціуму та його вплив на словниковий склад. Окрім узагальнених характеристик усіх тропів, науковці зосереджують увагу на метафорах, що слугують важливим засобом збагачення мови й концептуалізації реальності. Нині є багато напрацювань, присвячених функціюванню вторинних номінацій указаного різновиду в засобах масової інформації. У статті подано огляд основних із них. Визначено головні напрями дослідження метафор, схарактеризовано найпоширеніші їхні класифікації, запропоновані українськими лінгвістами.