МОРФОЛОГІЧНА ПАРАДИГМАТИКА УКРАЇНСЬКИХ ГІДРОНІМІВ СЕРЕДНЬОГО РОДУ ДРУГОЇ ВІДМІНИ

Анотація

У статті висвітлено основні чинники, що впливають на структуру морфологічних парадигм українських власних назв водних об’єктів, які у сучасній українській літературній мові відмінюють за зразком середнього роду другої відміни твердої, м’якої, мішаної груп, і виокремлено систему елементарних парадигматичних класів власних назв водних об’єктів середнього роду другої відміни твердої, м’якої, мішаної груп. До іменників другої відміни твердої групи зараховано українські гідроніми із твердою приголосною фонемою основи /л/, /н/, /в/, /т/, /к/, /р/, /д/, до м’якої групи зараховано гідроніми з кінцевими м’якими приголосними основи /л´/, /н´/, /т´/, /с´/, /j/, шиплячими /ч/, /ж/, /ш/, власні назви на -е з твердими кінцевими приголосними основи /ц/, /л/, до мішаної групи належать гідроніми з кінцевим приголосним /ч/, відмінкові форми яких визначають морфологічні (належність до пропріативного класу гідронімів, відповідно – віднесеність до категорії неістот, маркованість категорією середнього роду; однотипність відмінкових форм); акцентуаційний (однаковий нерухомий наголос на основі або на флексії у відмінкових формах однини); однакова графічна презентація флексій; морфонологічний (чергування твердих і м’яких приголосних фонем) релевантні фактори. У процесі дослідження використано комплексну методику, що об’єднує різні методи та прийоми, основними з яких є описовий, зіставний і метод кількісних підрахунків. Виокремлено 8 елементарних парадигматичних класів українських власних назв водних об’єктів середнього роду другої відміни твердої, м’якої, мішаної груп. Морфологічна парадигматика українських гідронімів середнього роду другої відміни твердої, м’якої, мішаної груп потребує комплексного аналізу та системного опису, ураховуючи сучасні підходи, вплив екстра- й інтралінгвальних чинників.