НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ НАГОРОДНО-ЦЕРЕМОНІЙНОГО ДИСКУРСУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-207-12

Ключові слова:

нагородно-церемонійний дискурс, інституційний дискурс, нобелівська лекція, Нобелівська премія, Нобелівський фонд.

Анотація

У статті схарактеризовано дискурсивні ознаки Нобелівської премії як репрезентанта нагородно-церемонійного дискурсу з опертям на конститутивні ознаки інституційного дискурсу: 1) специфічну мету спілкування, що полягає у вирішенні певних проблем, які й зумовили існування відповідного інституту, а саме стимулювання розвитку світової науки й цивілізації та вручення нагород за видатні досягнення у фізиці, хімії, фізіології та медицині, літературі, економіці та сприянні встановленню миру; 2) специфічні обставини спілкування, яке відбувається в рамах певного соціального інституту – Нобелівського фонду, офіційність стилю, жорстка заданість тематики, наявність інституційних символів (золотої медалі із зображенням Альфреда Нобеля, диплома та чека); 3) специфічні характеристики учасників спілкування – номінантів, номінаторів, лауреатів; 4) специфічні характеристики текстів, які містять ознаки належності агентів до соціального інституту, безпосередньо чи опосередковано виражають цінності цього інституту, відповідають його жанрам – нобелівська лекція. Об’єктом статті є нагородно-церемонійний дискурс як різновид інституційного дискурсу. Предметом постають релевантні ознаки Нобелівської премії як репрезентанта нагородно-церемонійного дискурсу. Основним методом є метод критичного аналізу. Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше обґрунтовано дискурсивний статус Нобелівської премії. Встановлено, що нобелівська лекція – спеціально підготовлена лауреатом наукова доповідь, яка зазвичай виголошується на урочистій церемонії нагородження у Шведській королівській академії наук або в Університеті в Осло. Нобелівська лекція дозволяє не тільки зрозуміти, як дослідник здійснив відкриття, а й відчути неповторний стиль вченого. Кожна лекція передає індивідуальність автора, розкриває його особистість.

Посилання

Андрущенко В., Силадій І. Поняття педагогічного дискурсу в сучасних наукових дослідженнях. Вища освіта України. 2018. №1. С. 5–10.

Варецька О.О. Стратегії і тактики критики в політичному дискурсі Німеччини й України (інструментально-фонетичне дослідження) : дис. … докт. філософії : 035 «Філологія». Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2021. 276 с.

Громовенко В.В. Словотворення політичних неологізмів в українській та англійській мовах: зіставний аспект : дис. … докт. філософії : 035 «Філологія». Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2021. 204 с.

Доценко К.О. Жанри в контексті PR-дискурсу: історія, типологія, виклики сучасної доби. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Соціальні комунікації». 2020. № 17.

Іщенко Т.В. Англійська фахова мова спорту: когнітивні та перекладацькі аспекти : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.16. Одеса, 2014. 21 с.

Кащишин Н. Особливості дискурсу та терміносистеми англомовних дипломатичних документів. Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер.: Філологічні науки. 2009. Вип. 81 (2). С. 312–316.

Кім О. Релігійний дискурс як різновид інституціонального дискурсу. Збірник тез І Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Міжкультурна комунікація і перекладознавство: точки дотику та перспективи розвитку». Переяслав-Хмельницький, 2018. С. 17–20.

Корольова Т., Соріч Р., Александрова О. Військовий дискурс та особливості його перекладу. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. 2021. № 33. С. 369–385.

Кулина О.В. Заповіт як жанр заповідального дискурсу та підходи до його дослідження. Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2017. Вип. 17. С. 148–156.

Литвиненко Н. Дослідження медичного дискурсу у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві. Мовознавство. 2009. С. 143–151.

Сахарова О. Жанрова кваліфікація мовної особистості в драматургічному дискурсі. Studia Ukrainica Posnaniensia. 2015. Vol. III. P. 259–266.

Сібрук А., Барабаш О. Сучасний український науковий дискурс у мовознавчих працях. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. 2019. № 40. С. 39–44.

Степанов В.В. Містика як дискурс раціоналізації транслінгвального досвіду людини. Мультиверсум. Філософський альманах. 2008. Вип. 76. С. 93–106.

Федорів Т.В. Державний службовець в інституційному дискурсі: політичний та адміністративний виміри. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2012. № 5.

Хорошун О.О. Дискурс засобів масової інформації: характерні особливості. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. 2014. № 6 (2). С. 65–71.

Цупікова О. Рекламний дискурс як один із типів інституційного дискурсу. Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2019. Вип. 21. С. 206–212.

Черниш О. Сучасний англомовний інтернет-дискурс. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. 2022. № 34. С. 118–129.

The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-01-10

Як цитувати

Євтімова, Д. (2024). НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ НАГОРОДНО-ЦЕРЕМОНІЙНОГО ДИСКУРСУ. Наукові записки. Серія: Філологічні науки, (207), 81–87. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-207-12