НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ НАГОРОДНО-ЦЕРЕМОНІЙНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

У статті схарактеризовано дискурсивні ознаки Нобелівської премії як репрезентанта нагородно-церемонійного дискурсу з опертям на конститутивні ознаки інституційного дискурсу: 1) специфічну мету спілкування, що полягає у вирішенні певних проблем, які й зумовили існування відповідного інституту, а саме стимулювання розвитку світової науки й цивілізації та вручення нагород за видатні досягнення у фізиці, хімії, фізіології та медицині, літературі, економіці та сприянні встановленню миру; 2) специфічні обставини спілкування, яке відбувається в рамах певного соціального інституту – Нобелівського фонду, офіційність стилю, жорстка заданість тематики, наявність інституційних символів (золотої медалі із зображенням Альфреда Нобеля, диплома та чека); 3) специфічні характеристики учасників спілкування – номінантів, номінаторів, лауреатів; 4) специфічні характеристики текстів, які містять ознаки належності агентів до соціального інституту, безпосередньо чи опосередковано виражають цінності цього інституту, відповідають його жанрам – нобелівська лекція. Об’єктом статті є нагородно-церемонійний дискурс як різновид інституційного дискурсу. Предметом постають релевантні ознаки Нобелівської премії як репрезентанта нагородно-церемонійного дискурсу. Основним методом є метод критичного аналізу. Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше обґрунтовано дискурсивний статус Нобелівської премії. Встановлено, що нобелівська лекція – спеціально підготовлена лауреатом наукова доповідь, яка зазвичай виголошується на урочистій церемонії нагородження у Шведській королівській академії наук або в Університеті в Осло. Нобелівська лекція дозволяє не тільки зрозуміти, як дослідник здійснив відкриття, а й відчути неповторний стиль вченого. Кожна лекція передає індивідуальність автора, розкриває його особистість.