ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ ЯК ЗАСІБ ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ У ТВОРЧОСТІ ВОЛОДИМИРА ДАНИЛЕНКА

Анотація

У статті розкрито особливості жіночого портретування як засобу характеротворення у прозі Володимира Даниленка. З’ясовано, що у творах В. Даниленка жіночі портрети є важливим засобом образотворення, адже розкривають характер героїнь, манеру поведінки, визначають їх життєвий досвід чи професійну спрямованість. Вони є засобом типізації та характеристикою збірних портретів жінок зі спільною професією (манекенниці, прибиральниці, судді), віковою групою (підлітки чи жінки поважного віку) чи мешканками певної місцевості. Автор у жіночому портретуванні обирає індуктивний шлях характеротворення: пропонуючи описи окремих героїнь, він узагальнює образи, позначені певним рівнем стереотипності щодо жінок певної професії чи роду занять. Зазначено, що погляд на жінок у творах має суб’єктивний характер, адже вони зображені з позиції лише одного персонажа. Традиційним для індивідуального стилю автора є наявність іронічності у змалюванні та характеристиці жіночих образів. Іронія виступає своєрідним критичним оглядом жіночих стереотипів і суспільних очікувань. Письменник, використовуючи цей художній прийом, висвітлює суперечність та амбівалентність жіночого досвіду, підкреслюючи його складність і непередбачуваність. Використання іронії у розкритті жіночого характеру дозволяє автору створювати неоднозначні образи, які розкривають психологію та характер особистості. Оскільки портрет героя у прозовому творі є текстовою категорією, сутність якої полягає у комплексному зображенні людини як художньої єдності фізичного, соціального та психологічного компонентів, то портрет самого героя у творі автор відображає комплексно відповідно до твердження, що риси зовнішності відображають особливості внутрішнього світу персонажа, його характер.