УКРАЇНСЬКІ ПАРЕМІЇ ТА СТАЛІ ВИРАЗИ: ВІДРОДЖЕННЯ МОВНОЇ ТРАДИЦІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-31

Ключові слова:

калька, особистість, паремії, сталі вирази, трактування, трансформації, фразеологія.

Анотація

Стаття присвячена аналізу паремій української мови. Акцентовано увагу на унормованому вживанні паремійних одиниць та сталих сполучень, оскільки досить часто їх вживання виявляється помилковим, скалькованим. Активне вживання паремій свідчить про їхню значущість, про відображення культури, історії народу, самоідентифікації українців, а тому вивчення паремій в межах лінгвістики та перекладознавства посідає одне з провідних місць. Порівняльне вивчення паремій двох і більше мов дозволяє визначити подібності та відмінності, які сприяють побудові найбільш науково обґрунтованої методики навчання іноземної мови [10, c. 122]. Під час нашого дослідження виявлено розбіжності у тлумаченні окремих паремій, їх правильному перекладі українською, що спричинено довготривалою мовною окупацією, тотальним зросійщенням українських територій. У статті розглянуто сім популярних тематичних груп, в яких виявлено варіанти паремій з правильним та скалькованим тлумаченням, відмінності в розумінні та сприйнятті через забуті кінцівки відомих виразів. Ще п’ять тематичних груп представлено у вигляді таблиці, яка демонструє помилкові вживання, що підтверджують сучасні словники. Вивчення паремійного складу української мови дозволяє простежити становлення особистості українця під впливом оточення, народної культури, прогресу, релігії та інших чинників. Перспектива подальших досліджень полягає в декодуванні авторських паремій українських письменників минулого та сьогодення, в розвитку спостережень за мовними змінами з плином часу та впливом мов сусідніх країн, зображенні особистості в українській фразеології, виявленні відмінностей у відповідниках в інших близькоспоріднених мовах.

Посилання

Богатирьова Т.М., Федіна О.В. Вибір вербальних та невербальних засобів комунікації як спосіб уникнення конфліктів між учасниками освітнього процесу. Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe. REDAKCJA NAUKOWA Marcin Orzechowski, 2022. С. 155–161.

Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. Харків : Прапор, 2000. 864 с.

Дубравська З.Р. Паремії як засіб пізнання системи мови. Молодий вчений. 2017. № 3. С. 77–80.

Колоїз Ж.В., Малюга Н.М., Шарманова Н.М. Українська пареміологія : навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / за ред. Ж. В. Колоїз. Кривий Ріг : КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. 349 с.

Космеда Т., Колонюк С. Багатоликий статус паремії та аспекти її дослідження. Лінгвістичні студії. Донецьк : ДНУ ім. Василя Стуса, 2022. Вип. 43. С. 20–31.

Ольшанська Е.М., Куліш В.С. Особливості перекладу пареміологічних одиниць у художньому дискурсі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». 2019. № 41. Т. 2. С. 153–156.

Федіна О.В. Покручі – лексико-семантична хвороба української мови. Mолодий вчений модерну – фундамент розвитку освіти, науки та бізнесу в Україні : матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної онлайн-конференції, м. Дніпро, 22 червня 2022 року. Дніпро : КЗВО «ДАНО» ДОР», 2022. С. 277–281.

Федіна О.В. Фразеологічне збагачення української мови періоду воєнного стану. Актуальні питання соціально-гуманітарної середньої та вищої освіти : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю, м. Дніпро, 21 квітня 2022 року. Дніпро-Любляна : КЗВО «ДАНО» ДОР», 2022. С. 188–193.

Федіна О. В. Фразеосемантичне поле концепту ЛЮДИНА в російській мові: функційно-прагматичний аспект : дис. … канд. філ. наук : 10.02.02 ; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. Дніпро, 2020. 235 с.

Шарманова Н. Лінгвалізація часу в паремійних кліше. Філологічний часопис. Умань, 2019. Вип. 2 (14). С. 122–132.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-09-07

Як цитувати

Федіна, О. (2023). УКРАЇНСЬКІ ПАРЕМІЇ ТА СТАЛІ ВИРАЗИ: ВІДРОДЖЕННЯ МОВНОЇ ТРАДИЦІЇ. Наукові записки. Серія: Філологічні науки, (205), 224–229. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2023-205-31