ТИПОЛОГІЯ ДЕЙКСИСУ В УКРАЇНСЬКОМУ ЕПІСТОЛЯРІЇ

Анотація

У пропонованому дослідженні здійснена спроба встановлення типології дейксису в епістолярному дискурсі. Вивчення дейксису як категорії комунікативної лінгвістики і прагматики уможливлює вияв його функцій в організації мовленнєвої взаємодії комунікантів, що полягають, зокрема, в координації особистісних, просторових, часових та інших характеристик складників мовного процесу. Дейксис в епістолярії втілюється через універсальні категорії – адресант/адресат (мовець, адресат), простір, час. У межах пропонованого дослідження охарактеризовано такі типи епістолярного дейксису: персональний (рольовий), просторовий, часовий та просторово-часовий. Персональний дейксис у листуванні – це вказівка на адресанта та адресата – безпосередніх учасників спілкування, а також осіб, які не беруть участі, але згадуються у висловлюванні. Просторовий дейксис указує на місцерозташування адресанта, адресата та інших осіб чи об’єктів, які взаємодіють у мовленнєвому процесі або про яких ідеться в листі. Цей тип дейксису розглядається з опертям на локалізацію події в просторі, вказівку точки відліку її в просторовому контексті та місце спостерігача, який має певну позицію в просторі. Часовий дейксис позначає хронологічні орієнтири складників комунікації: зокрема, йдеться про час мовлення, час події та точку відліку. Аналіз епістолярного дискурсу доводить думку про те, що часовий і просторовий дейксиси тісно взаємодіють в одному контексті, що має відбиття в координації використаних автором дейктичних знаків. Тісний взаємозв’язок дейктичних одиниць на позначення простору і часу уможливив виділення ще одного типу дейксису – просторово-часового. Корпус дейктичних знаків проаналізованого епістолярію формують одиниці із вказівною семантикою, і провідне місце належить окремим розрядам займенників (особовим, вказівним, неозначеним), займенниковим прислівникам місця (просторовий дейксис) і часу (часовий дейксис). Крім цього, розширюватися дейктичне поле листа може за рахунок прикметників із часовою семантикою, дієслів зі значенням руху, прийменників просторовості. Дейктичні одиниці є прагматично маркованими, тобто пов’язаними з мовною ситуацією, комунікативним наміром автора тощо.