СИНТАКСИЧНІ ПАРАМЕТРИ ЕЛІТАРНОЇ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ВАСИЛЯ СІМОВИЧА

Анотація

Статтю присвячено аналізу елітарної мовної особистості визначного діяча кінця ХІХ – початку ХХ ст. В. Сімовича, який відіграв важливу роль в утвердженні українського слова в духовному житті народу. Науковий інтерес до його творчої спадщини та активізація проблем, пов’язаних з вивченням конкретних мовних особистостей, визначають актуальність запропонованого дослідження, метою якого було з’ясувати особливості лінгвоіндивідуалізації особистості вченого на синтаксичному рівні. Матеріалом послужив історико- культурологічний нарис «Пам’яті Володимира Гнатюка». У ході аналізу знайшла підтвердження думка, що В. Сімович належить до яскравих постатей в українській науці, який усім серцем любив рідний народ та своєю самовідданою працею примножував духовні багатства України. До його заслуг належить те, що він активно студіював сучасне йому літературне життя, зокрема творчий доробок тих, хто тривалий час замовчувався, зокрема відомого українського діяча В. Гнатюка, якого знав особисто і високо цінував. Проведений аналіз показав, що В. Сімович досконало володів українською мовою та грамотно послуговувався її синтаксичним багатством, передусім вставними і вставленими конструкціями та незакінченими і перерваними реченнями. Встановлено, що серед вставних одиниць віддавав перевагу компонентам зі значенням достовірності, авторизувальним, емотивно маркованим та тим, які структурують виклад інформації, забезпечуючи послідовність, почерговість викладу думок. Виявлено також велику кількість вставлених конструкцій, які виконують у досліджених текстах функції уточнення, пояснення, доповнення, коментаря, авторської оцінки. Щодо незакінчених та перерваних речень, то з’ясовано, що вони здебільшого вказують на емоційний стан мовної особистості, надають простір для роздумів, створюють певний колорит. Отримані результати розширюють і поглиблюють уявлення про елітарну мовну особистість В. Сімовича.