АСПЕКТ НЕВІДПОВІДНІСТІ ЯК ДЖЕРЕЛО КОМІЧНОГО ЕФЕКТУ В ТУРЕЦЬКОМОВНОМУ МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Статтю присвячено аналізу комічного ефекту в турецькомовному мультиплікаційному дискурсі на матеріалі сучасних анімаційних серіалів, орієнтованих на дитячу та підліткову аудиторію. Дослідження зосереджене на виявленні прагматичних механізмів творення гумору, що реалізуються через невідповідність між очікуванням глядача й розвитком ситуації, вербальним повідомленням і невербальною поведінкою персонажів, а також між соціальною нормою та її порушенням. У роботі проаналізовано мовні засоби комічного, зокрема мовну гру, іронію, перебільшення, абсурдні висловлювання, трансформацію фразеологізмів і культурно марковану лексику, які поєднуються з кінесичними, проксемічними та інтонаційними компонентами. Особливу увагу приділено ролі культурного контексту та побутових реалій у формуванні гумористичного ефекту, що забезпечує зрозумілість і впізнаваність комічних ситуацій для цільової аудиторії. Показано, що комізм у турецькій анімації ґрунтується на поєднанні універсальних гумористичних моделей із національно специфічними елементами, зокрема мовними кліше, алюзіями на повсякденне життя, традиції та соціальні ролі. У статті доведено, що гумор у мультиплікаційному дискурсі виконує не лише розважальну функцію, а й соціально-комунікативну та виховну, сприяючи формуванню ціннісних орієнтирів, моделей поведінки та культурної ідентичності аудиторії. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування отриманих результатів у курсах з прагматики, міжкультурної комунікації, перекладознавства та викладання турецької мови як іноземної. Матеріали мультсеріалів можуть бути використані як автентичні приклади для аналізу гумору, мовленнєвих стратегій і культурних кодів. Крім того, результати дослідження можуть бути корисними для медіалінгвістики та розробки навчального контенту, орієнтованого на розвиток комунікативної компетентності через гумористичний дискурс; у подальших студіях з лінгвопрагматики, дискурсології, медіалінгвістики, а також у практиці викладання турецької мови як іноземної, аналізі аудіовізуальних текстів і міжкультурної комунікації.