КОМПАРАТИВНИЙ КОНТРАСТ ФОРМ, ФУНКЦІЙ ТА РОЛІ ФЕМІНІТИВІВ В УКРАЇНСЬКІЙ, НІМЕЦЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ

Анотація

Стаття розглядає фемінітиви як явище, що є специфічним у сучасній лінгвістиці. Актуальність студії пояснюється особливим місцем мови у формуванні національної ідентичності, особливо в кризовий період, коли держава відстоює свою незалежність. З іншого боку, релевантність дослідження спирається на демократичні цінності, де гендерна рівність виступає пріоритетом, що закріплюється в мові як засобі мислення і функціонування соціуму. Проведення дослідження є доцільним, оскільки тематика гендерної рівності та маскулінітивно-фемінітивного балансу викликає глибокий інтерес серед лінгвістів у Scopus-публікаціях за період 2020–2025 років. Прикметним є те, що вчені цікавляться гендерними питаннями у аспектах національної ідентичності як в одній мовній групі, так і в суміжних. Висока популярність теми фемінітивів у європейському осередку, з одного боку, та зміцнення української національної ідентичності в час суспільно-політичної турбулентності (війни), з іншого, зумовлює обрання авторами тематичного напряму дослідження. Об’єктом дослідження є фемінітиви в українській, німецькій та англійській мовах з лінгвістичної та соціокультурної точок зору. Предметом дослідження виступають особливості формування, функціонування та вживання фемінітивів у цих мовах, їхня роль у відображенні суспільних процесів і формуванні мовної норми. Дослідження проводиться через зіставний метод для типологічного аналізу фемінітивів у слов’янсько-германському ракурсі із визначенням їх форм, функцій та впливу на формування мовної ідентичності. У процесі дослідження встановлено, що головним засобом у передачі гендерних ознак можуть виступати суто лексичні ресурси (англійська мова) або морфологічно-граматичні засоби (українська та німецька мови). У першому випадку закономірність зумовлена відсутністю граматичної категорії роду та тягою до інклюзивної нейтралізації, коли рівність прав і свобод передається через лексично нейтральні слова. У другому випадку наявність роду зумовила появу морфологічних елементів (суфіксів). Їхній гендерний функціонал варіативний: якщо в німецькій культурі суфікс -in- міцно закріпився на позначення жіночої статі, то в українській мові фемінітивні суфікси є відносно молодим явищем, що зумовлює суперечливе ставлення до процесів гендерного словотворення. Результати дослідження можуть бути основою для проведення нових студій у внутрішньомовному та міжмовному аспектах.