КОНЦЕПТ «РІЗДВО» У ДОХРИСТИЯНСЬКІЙ ТА ХРИСТИЯНСЬКІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ (ЛІНГВО-КОГНІТИВНИЙ АНАЛІЗ)

Анотація

У статті здійснено лінгво-когнітивний аналіз концепту РІЗДВО в українській культурі з урахуванням його дохристиянського та християнського пластів. Наукова новизна роботи полягає у комплексному описі когнітивної структури концепту РІЗДВО в українській культурі, що до цього часу не було об’єктом системного вивчення. Метою дослідження є визначення поняттєвого, валоративного та перцептивно-образного компонентів концепту та виявлення особливостей взаємодії дохристиянських і християнських смислів.Матеріалом слугують українські колядки, щедрівки, духовні пісні та сучасні медіатексти.Установлено, що поняттєвий компонент концепту еволюціонував від аграрно-магічного тлумачення дохристиянської доби, пов’язаного з культом родючості, шануванням предків і народженням нового Сонця, до богословсько-сакрального осмислення в християнській традиції, де домінують мотиви народження Христа та спасіння людства. Валоративний компонент має синкретичний характер: дохристиянський пласт відзначається прагматичними цінностями (добробут, родинна єдність, матеріальне благополуччя), тоді як християнський орієнтований на духовно-етичні домінанти (віра, смирення, милосердя, надія на спасіння). Перцептивно-образний компонент також відзначається поєднанням архаїчних символів (сонце, жито, коза, худоба, господар) із християнськими (Богонемовля, віфлеємська зоря, ангели), що засвідчує неперервність культурної пам’яті українців.Зроблено висновок, що концепт РІЗДВО в українській культурі є багатошаровим ментально-мовним утворенням синкретичного характеру, у якому архаїчні та християнські смисли не протиставляються, а інтегруються, формуючи унікальну національно-культурну образність різдвяної традиції.