ГОРАЦІЙ АНДРІЯ СОДОМОРИ: ТОПОС, ТРОПОС І АНТРОПОС (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ «НАЧЕ ТЕ ЛИСТЯ ДЕРЕВ»)

Анотація

У статті проаналізовані проблематика і художні особливості повісті Андрія Содомори «Наче те листя дерев» крізь призму її інтертекстуальності. Мета дослідження – визначити основні риси авторської інтерпретаційної моделі біографії античного письменника і його доби як інтертексту. Методами дослідження є інтертекстуальний, історико-літературний, біографічний, порівняльно-типологічний. З'ясовано, що одним із чинників інтерпретаційної моделі Андрія Содомори є специфіка гібридної форми повісті, де в синтезі елементів есею, художньої біографічної прози і літературознавчої студії витворюється інтимізований, «живий», образ Горація і його епохи. Центральним інтертекстом повісті є «текст Горація», який оприявлюється у фактах біографії митця як сюжетній лінії твору і в ретроспекціях героя; у творах Горація (епіграфи до кожного з розділів; цитати в тканині повісті; алюзії на сатири римського поета; фабули його творів як позасюжетний елемент тощо); у міркуваннях головного персонажа про життя, добро і зло, творчість, що перегукуються з ідейним змістом його творів. Введення широкого історичного (згадки про громадянські війни, становлення імперського режиму, факти з історії Давньої Греції і Риму тощо) та культурологічного (факти і цитати з давньогрецької і римської літератури, згадки про філософів і їхні ідеї, витвори античних митців та історії створення окремих з них) інтертекстів уможливлюють висновок про твір Андрія Содомори, який із повісті про письменника переростає в повість про історико-культурну епоху з розмислами про митця і мистецтво, час, пам'ять і роль культури у формуванні різних типів ідентичності. Відтак авторський образ Горація структурують його «конкретний» і «символічний» портрети, де в першому пунктирно окреслюються особливості різних сторін римської античності як контекст життя письменника. А в другому, завдяки символічним сценам і образам, через атмосферу і настрій, постать Горація в інтерпретації Андрія Содомори виступає знаковою фігурою митця, якому судилося творити в умовах «зміни віх», обираючи між «тимчасовим» і «вічним», і втіленням «гораціанської мудрості» та традиції. Таким чином, у повісті «Наче те листя дерев» була запропонована авторська інтерпретація жанру біографічної прози з метою окреслити топос (місце – Рим і ширше – Римська імперія у фактах, обрисах природи і міфології), тропос (ідеї доби) і антропос (людина епохи і її емоційний портрет). Останнє відображено в назвах розділів, у філософських роздумах про людину і фатум, людину і час, людину і мистецтво, в інтертекстуальних покликаннях на життя відомих особистостей, щоб в такий спосіб формувалось людське «обличчя» епохи – «жива античність».