АТРИБУТИВНІ ПОШИРЮВАЧІ РЕЧЕННЯ: ГРАМАТИЧНА ПРИРОДА ТА СЕМАНТИЧНА БАГАТОВИМІРНІСТЬ

Анотація

У статті здійснено функційно-семантичний аналіз атрибутивного компонента як одного з провідних засобів модифікаційної синтаксичної стратегії в структурі речення із поширювачами. Атрибутив схарактеризовано як поширювач речення, що здійснює специфічну структурно-семантичну трансформацію субстантивної основи, водночас активуючи її когнітивні, інтерпретаційні й прагматичні параметри. На основі сучасної лінгвістичної парадигми, зокрема в межах функційної граматики, доведено, що атрибутиви функціонують у синтаксичній периферії речення, але при цьому формують істотну частину його змістового ядра, беручи участь у тематично-рематичному структуруванні висловлення. У статті окреслено типологічне розмаїття атрибутивних конструкцій, що реалізуються в межах сучасного українського синтаксису, з урахуванням морфологічної репрезентації, структурної складності та семантичної багатовимірності. Здійснено загальну класифікацію основних форм атрибутивного поширення, в якій відображено як елементарні, так і синтаксично ускладнені моделі, що виявляють високий ступінь адаптивності до контекстуальних і комунікативних умов функціонування. Особливу увагу приділено позиційній мобільності атрибутивних поширювачів: проаналізовано функціональне навантаження препозиції, постпозиції та медіального розташування, кожне з яких моделює різні комунікативно-прагматичні вектори повідомлення. Виявлено, що варіативність локалізації атрибутивів слугує індикатором стилістичної інтенції мовця, а також відображає динаміку синтаксичної периферії як зони реалізації вторинних, але семантично значущих компонентів. Наша наукова розвідка підтверджує мультифункційність атрибутивного поширювача: крім номінативно-модифікаційної функції, він виконує також оцінну, кваліфікаційну, реляційну, інтерпретаційно-когнітивну та стилістично марковану роль. На матеріалі сучасного українського художнього дискурсу продемонстровано, як атрибутивна конструкція перетворюється на текстоформувальний елемент, залучений до побудови авторської картини світу.Отримані результати дослідження підтверджують, що атрибутив у сучасному синтаксисі постає як повноцінний носій концептуальної інформації, який репрезентує мовну картину світу через призму синтаксичної периферії.