ЕМОЦІЙНІСТЬ – ЕМОТИВНІСТЬ – ЕКСПРЕСИВНІСТЬ: ТЕРМІНОЛОГІЧНА ПОЛІВАРІАНТНІСТЬ ЕКСПЛІКАЦІЇ ЕМОЦІЙ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2522-4077-2025-214.2-35

Ключові слова:

емоції, художній дискурс, експлікація, емоційність, емотивність, експресивність, мовні рівні

Анотація

У статті освітлюється актуальна квестія сучасного мовознавства, що охоплює різні точки зору й підходи до найменування та характеристики термінів на позначення емотивного стану і поведінки персонажів у художніх творах. Вітчизняні та зарубіжні лінгвісти здебільшого оперують такими поняттями, як емоційність, емотивність та експресивність, які вважаються одними із найскладніших й найбільш суперечливих і неоднозначних лінгвістичних категорій для дослідження. Емоції, які, як відомо, супроводжують фактично усі прояви активності суб’єкта, утворюють категорію, що характеризується рефлексією іманентних явищ повсякденного життя людини у формі їх безпосереднього відчуття, переживання і вираження як психологічних станів особистості. У рамках нашої розвідки потверджуємо, що емоційність відображає психологічну сторону особистості, а емотивність й експресивність відтворюють мовний і семантичний аспекти відповідно. Особливої уваги заслуговує дослідження емотивного потенціалу широкої палітри засобів відтворення емоцій на різних мовних рівнях, а саме – фонографічному, лексичному і синтаксичному в художньому дискурсі. Художній текст, як вияв індивідуального авторського світогляду, виступає інгерентним, нелімітованим, константним джерелом маніфестації емоцій персонажів. Яскравого емоційного забарвлення літературному дискурсу надає використання комплексу пунктуаційних знаків (знак оклику, знак питання, тире, трикрапка, крапка), засобів шрифтової варіації (видозміни розміру, кольору, насиченості шрифту, капіталізація, дефісація, підкреслення), акцентних та інтонаційних засобів, темпу, тембру голосу тощо у рамках фонографічного рівня. Лексичний рівень мови характеризується лексичними одиницями (номінативи, афективи, експресиви, оказіоналізми, нейтральні та фразеологічні емотиви, а також синоніми, антоніми і художні тропи), які лише у певному контексті можуть нести емоційне навантаження та мають різноманітні емоційні значення. Синтаксичний рівень охоплює широкий спектр особливих синтаксичних конструкцій на рівні речення (повтори, окличні й питальні речення, інверсія, еліпсис, парцеляція та емфатичне використання певних лексем), які передають як основні думки, так і емоційно забарвлене ставлення до них.

Посилання

Хома В. П. Засоби експлікації емотивності концепту САМОВІДЧУЖЕННЯ/SELF-ALIENATION в англомовній науково-фантастичній прозі. Science and Education: A New Dimension. Series Philology, 2020. VIII(71). Issue 240. С. 27–30.

Заброцький М. М. Емоції. Енциклопедія Сучасної України / за ред. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]. К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. URL: https://esu.com.ua/article-17852.

Мілова М. М. «Експресивність» та «емотивність» у мові та мовленні. Рівні передачі емоцій у художньому англомовному тексті. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2014. Вип. 9. С. 104–107.

Лелет І. О. Емоційність vs емотивність: взаємозв’язок та розмежування понять. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія», 2021. № 49. Т. 1. С. 106–110.

Прокойченко А.В. Спільні та диференційні ознаки категорій емотивності, експресивності та оцінності. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія Філологія (мовознавство). 2014. Вип. 19. С. 248–251.

Тютюнник Л. Мовні засоби вираження емотивності у текстовому медіаконтенті. Вісник Національного університету оборони України, 2024. №80(4). С. 159–168. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-80-4- 159-168.

Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови. Запоріжжя : ЗДУ, 2002. 351 с.

Чайковська Є.Ю. Поняття «емотивність» та «експресивність» у мові науки. Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. К. : Логос, 2012. С. 279–287.

Шавловська Т.С. Оцінка як маркер емотивності німецького молодіжного лексикону. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Філологічні науки». 2016. Вип. 35. С. 184–188.

Заболотна Т. Роль вербальних і невербальних засобів вираження емоцій у художньому тексті. Теоретична і дидактична філологія. 2023. № 36. С. 153–163. URL: https://doi.org/10.31470/2309-1517-2023-36-153-163.

Хома В. П. Комплекс пунктуаційних засобів експлуатування емоцій персонажів у художньому дискурсі. Folium. 2025. №6. С. 209–214. DOI https://doi.org/10.32782/folium/2025.6.29

Lukeman N. Dash of style: The art and mastery of punctuation. New York : W.W. Norton & Co., 2007. 210 р.

Esser J. Presentation in Language: Rethinking Speech and Writing. Tübingen : Gunter Narr Verlag, 2006. 155 р.

Прокойченко А.В. Графічна реалізація фонетичних засобів вираження емоцій (на матеріалі новелістики Д.Г. Лоуренса). Вісник КНЛУ. Серія Філологія. 2017. Т. 20. № 2. С. 116–123.

Хома В П. Шрифтова варіація як засіб відтворення емотивності у художньому дискурсі. Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія. 2025. С. 165–170. https://doi.org/202510.24919/2522-4565.20 24.60.19.

Марінашвілі М. Д., Весна Т. В., Склярова Л. П. Мовні засоби вираження емотивності в художньому діалозі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія Філологія. 2022. № 56. С. 90–94.

Бобер Н.М. Особливості застосування лексики в англомовному художньому дискурсі (на прикладі творчості О. Уальда, Дж. Стейнбека, Дж. Грішем та інших). Науковий вісник Херсонського державного університету. 2021. № 1. С. 13–18.

Цинтар Н.В. Синтаксичні засоби вираження емотивності в англійських прозових творах ХІХ та ХХІ століття. Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство). 2018. № 10. С. 150–152.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-16

Як цитувати

Хома, В. П. (2025). ЕМОЦІЙНІСТЬ – ЕМОТИВНІСТЬ – ЕКСПРЕСИВНІСТЬ: ТЕРМІНОЛОГІЧНА ПОЛІВАРІАНТНІСТЬ ЕКСПЛІКАЦІЇ ЕМОЦІЙ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ. Наукові записки. Серія: Філологічні науки, 2(214), 274–282. https://doi.org/10.32782/2522-4077-2025-214.2-35