ВНУТРІШНІЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ФРАЗЕОЛОГІЇ ЧЕРЕЗ СИМВОЛІКУ ЧОРНОГО КОЛЬОРУ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ, ТУРЕЦЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)

Анотація

Метою статті є опис етнокультурної специфіки фразеологічних одиниць з компонентoм чорний у порівняльному аспекті (на матеріалі української, турецької та англійської мов) з урахуванням лінгвістичного концептуального простору, сформованого відповідними комунікативними та культурними традиціями.Людина, яка любить чорний колір, вважається консервативною. Передбачається, що таким людям властива елегантність, тонкість сприйняття, здатність тверезо оцінювати ситуацію тощо. У західних культурах чорний колір сприймається. У християнській традиції звичай одягати на похорон чорний одяг походить від віри в те, що так дух померлого не зможе впізнати людей і нашкодити їм. Тим часом східна культура більш терпима до чорного кольору: в Японії, наприклад, чорний колір – це символ віку і досвіду, благородства.Символізм чорного кольору найчастіше розглядають у його найбільш негативних аспектах. Чорний колір, на противагу білому, символізує завершення будь-якого явища, у багатьох культурах зазвичай наділяється негативним символічним значенням, як колір зла, гріха, диявола і пекла, а також – смерті. У більшості народів ставлення до чорного кольору подібне. І це неважко зрозуміти, адже чорний колір – це колір ночі, що пов'язує його зі злом. У символіці чорного кольору дуже важливе кодування, викликане страхами перед темними силами.Фразеологічні одиниці з компонентом чорного кольору в усіх трьох мовах мають яскраво виражену негативну оцінку і співвідносяться з такими поняттями, як «невдача», «зло», «туга». Чорний колір поглинає всі інші кольори і негативно впливає на психіку, настрій людини, але, можливо, саме ця яскраво виражена негативна енергія і стала причиною того, що в мисленні людини з чорним кольором міцно пов'язане все погане, безрадісне.Отже, у результаті проведеного нашого дослідження можна дійти висновку, що особливістю семантики колориніму чорний у фразеологічних одиницях української, англійської та турецької мов є відсутність бінарної аксіологічної опозиції, тому що це кольоропозначення найчастіше в трьох розглянутих у дослідженні мовах має негативну, від'ємну оцінку.